1. (у метеорології та океанології) Властивість атмосфери чи океану, що характеризується горизонтальним градієнтом густини (щільності) повітря або води, який обумовлений їх нерівномірним нагріванням або різницею в солоності; наявність бароклінних умов, коли поверхні рівного тиску та рівної густини перетинаються.

2. (переносно) Стан або якість, що відзначається складною, динамічною внутрішньою неоднорідністю, зумовленою суттєвими перепадами впливових факторів, що призводить до активної взаємодії та змін.

1. Художній стиль у європейському мистецтві кінця XVI–XVIII століть, що характеризується динамічністю, емоційною напруженістю, виразністю форм, пишністю, контрастністю та прагненням до величі, поєднанням реальності з ілюзією.

2. Період розвитку європейської музики (приблизно 1600–1750 роки), для якого характерні становлення мажоро-мінорної системи, поява таких форм, як опера, ораторія, сюїта, розквіт поліфонії та творчість композиторів на кшталт Баха, Генделя, Вівальді.

3. Переносно: щось надмірно складне, вичурне, пишне або навіть химерне, що нагадує за своєю формою цей стиль.

Барокамера — герметична камера, в якій можна створювати, підтримувати та регулювати тиск повітря (або іншої газової суміші), що відрізняється від нормального атмосферного тиску, з метою проведення медичних процедур, технічних випробувань або наукових дослідів.

Барокамера (медична) — спеціальний медичний апарат у вигляді герметичної камери, призначений для лікування кисневою терапією під підвищеним тиском (гіпербарична оксигенація), а також для імітації умов розрідженого повітря з метою акліматизації, тренування або діагностики.

Барокамера (технічна) — установка для випробування різних приладів, матеріалів або конструкцій на міцність, герметичність та працездатність в умовах тиску, що відрізняється від атмосферного (наприклад, високого тиску для глибоководних апаратів або низького тиску для космічної техніки).

барок-джаз — музичний напрям, що поєднує елементи класичної музики епохи бароко (контрапункт, гармонійні моделі, використання старовинних інструментів, таких як клавесин або гобой) з імпровізаційною природою, ритмікою та гармонійними структурами сучасного джазу.

барок-джаз — конкретний музичний твір або виконавський стиль, створений за принципами такого поєднання, наприклад, твори композиторів, які аранжують музику Й. С. Баха для джазового ансамблю, або оригінальні композиції, написані з використанням барокових форм (фуга, пасакалія) у джазовій інтерпретації.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, відомого своїм соляним джерелом та курортом.

2. (заст.) Загальна назва соляного джерела, соляної копальні або місця видобутку солі, що походить від власної назви села Барок як відомого центру солеваріння.

1. (геологія) Процес перерозподілу хімічних елементів у гірських породах під впливом градієнта тиску (на відміну від градієнта температури або концентрації), що призводить до їхньої метасоматичної зміни.

2. (фізика, металургія) Явище переносу (дифузії) речовини в твердому тілі, спричинене дією механічних напруг або гідростатичного тиску.

1. Самопишучий прилад для безперервної реєстрації тиску повітря (атмосферного тиску) у часі, різновид барометра; результати фіксуються у вигляді графіка (барограми) на паперовій стрічці.

2. Застаріла назва анероїда — барометра-анероїда, який не містить рідини.

1. Графічний запис змін атмосферного тиску в часі, що здійснюється спеціальним приладом — барографом.

2. Діаграма, отримана в результаті роботи барографа, на якій крива лінія відображає динаміку тиску повітря за певний період.

Барогоспіталь — застаріла назва військового шпиталю, який розміщувався у тимчасових приміщеннях (наприклад, у бараках) або був призначений для лікування поранених та хворих солдатів у польових умовах.

1. (мед.) Здатність людини сприймати та розрізняти різну вагу предметів, що дотикуються до шкіри.

2. (мед., рідк.) Відчуття тиску на шкіру; здатність до визначення місця та сили тиску.