1. (у метеорології та океанології) Властивість атмосфери чи океану, що характеризується горизонтальним градієнтом густини (щільності) повітря або води, який обумовлений їх нерівномірним нагріванням або різницею в солоності; наявність бароклінних умов, коли поверхні рівного тиску та рівної густини перетинаються.
2. (переносно) Стан або якість, що відзначається складною, динамічною внутрішньою неоднорідністю, зумовленою суттєвими перепадами впливових факторів, що призводить до активної взаємодії та змін.