Словник Української Мови
1. (про предмети, об’єкти) Який має дуже великі розміри, значно перевищує звичайні габарити; громіздкий, великогабаритний.
2. (у спеціальних галузях, напр., поліграфія, виробництво) Стосовний до продукції, матеріалів або виробів, що випускаються або використовуються у форматі, значно більшому за стандартний (наприклад, про папір, плакати, конструкції).
1. Пов’язаний з етикою та мораллю разом, що стосується принципів доброї поведінки та суспільних норм про добре і погане, правильне і неправильне.
2. Характеризується високою відповідністю нормам етики та моралі, заснований на них.
Гленофобія — патологічний страх перед поглядом ляльки, маріонетки або будь-якої зображеної людини, що викликає відчуття, ніби за нею хтось спостерігає.
1. (як титул або звертання) Належний до високопоставлених духовних осіб у православ’ї та греко-католицизмі, зокрема до єпископів, архієпископів, митрополитів; вживається перед їхнім саном або разом із займенником “Ваш” як форма ввічливого звертання.
2. (переносне значення) Надзвичайно шановний, поважний, гідний найвищої пошани (часто в іронічному чи саркастичному сенсі).
1. (про манеру поведінки, вигляд) Урочисто, величаво, з почуттям власної гідності та ваги.
2. (про стиль, характер чого-небудь) Вражаюче, монументально, з відчуттям величі.
1. Який походить зі знатного, шляхетного роду; благородний за походженням.
2. Який має високі моральні якості; благородний, шляхетний у вчинках.
1. Отримувати етикетку, ярлик, бути позначеним певним чином, зокрема в переносному значенні — коли про людину, явище тощо.
2. Бути класифікованим, віднесеним до певної категорії, часто спрощено або стереотипно.
1. Який стосується Великого посту — сорокаденного періоду перед Пасхою, призначеного для молитви, покаяння та духовної підготовки.
2. Який відповідає аскетичному духу та обмеженням Великого посту (про їжу, поведінку тощо).
1. Який викликає почуття поваги та захоплення своїми видатними розмірами, красою, могутністю; грандіозний, пишний.
2. Який відзначається внутрішньою гідністю, високою духовністю, стриманою красою; урочисто-поважний.
3. (У поетичній мові) Високий, піднесений, повний величі (про стиль, мову).
1. Музичний стиль, що виник у 1970-х роках, який поєднує енергійність важкого року, хард-року та епатажну, театралізовану естетику, що виражається у яскравих костюмах, макіяжі, зачісках та сценічній поведінці виконавців; представники напряму часто акцентували на мелодійності та хорах.
2. Колектив (гурт), що виконує музику в такому стилі.