Древослів

Словник Української Мови

  • вертикально-рухомий

    1. Такий, що здатний переміщуватися у вертикальному напрямку (вгору або вниз).

    2. У техніці: що стосується механізмів, пристроїв або їхніх частин, призначених для руху вздовж вертикальної осі (наприклад, вертикально-рухома каретка, консоль).

  • глинисто-магнезіальний

    Який стосується глини, що містить значну кількість сполук магнію (магнезії), або властивий такій глині.

    Який складається з глини та магнезії або містить ці компоненти (наприклад, про ґрунт, мінерал, породу).

  • вермутовий

    1. Прикметник до слова “вермут”. Стосовний до вермуту, властивий йому; призначений для нього.

    2. Приготований з вермутом або на вермуті, що містить у собі вермут.

    3. Забарвленням або смаком нагадує вермут (зазвичай білий).

  • етилморфін

    Етилморфін — синтетичний алкалоїд, похідний морфіну, що має знеболювальну та протикашльову дію; застосовується в медицині переважно у вигляді хлористоводневої солі.

  • вертикально-проектувальний

    1. (у техніці, геодезії) Пов’язаний з проектуванням або побудовою вертикальних ліній, площин або об’єктів; призначений для створення вертикальних проекцій.

    2. (у назвах організацій) Стосовний до установи або підрозділу, що займається проектуванням у вертикальній площині (наприклад, вертикально-проектувальний відділ).

  • верлібровий

    1. Стосовний до верлібру, властивий верлібру; такий, що написаний верлібром.

    2. Побудований за принципами верлібру; вільний від традиційної рими, чіткого метру та строфічної організації (про вірш, поезію).

  • глинисто-залізистий

    Який містить значну кількість глини та оксидів заліза, що надає характерного червонуватого або бурого відтінку (переважно про ґрунти, гірські породи або мінерали).

  • вертикально

    1. У напрямку, що збігається з напрямом схилу, піднесення або падіння; перпендикулярно до горизонтальної площини, знизу вгору або зверху вниз.

    2. У прямому, строгому положенні, без відхилень убік; стійко, прямо.

  • верлажий

    1. (діал.) Який верлазить, вертиться, крутиться; неспокійний, метушливий.

    2. (перен., діал.) Непостійний, легковажний, вітрогонний (про людину).

  • вертикальний

    1. Спрямований угору, перпендикулярний до горизонтальної площини або лінії горизонту; такий, що йде вздовж напряму сну, сили тяжіння.

    2. Розташований, організований або функціонуючий за принципом підпорядкування нижчих ланок вищим у строгій ієрархії (про структури управління, соціальні системи тощо).

    3. Пов’язаний з різними рівнями однієї галузі, сфери діяльності або виробничого процесу, що охоплює послідовні стадії від початку до кінця.