• вертлюговий

    Який стосується вертлюга (верхньої частини задньої кінцівки тварини, що з’єднує стегно з гомілкою) або розташований у цій ділянці.

    Який стосується вертлюга (технічного пристрою — шарнірної деталі для обертання частин механізмів).

  • глинка

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “глина” — м’яка, пластична осадова гірська порода, що використовується в гончарстві та будівництві.

    2. Власна назва (прізвище), зокрема відома носійка — українська поетеса, перекладачка та громадська діячка Ліна Костенко (Ліна Василівна Костенко, у дівоцтві — Глинка).

  • вернигородок

    1. Назва колишнього передмістя міста Києва, розташованого на північ від Подолу, в районі сучасних площі Тараса Шевченка та початку вулиць Володимирської та Богдана Хмельницького; історична місцевість.

    2. Назва однойменної історичної місцевості у Львові, розташованої на північ від Старого міста, в районі сучасних вулиць Валова, Підвальна та інших.

  • вертливий

    1. Який швидко, легко рухається, обертається; моторний, жвавий.

    2. Який часто, швидко змінює своє положення, напрямок; непостійний, мінливий.

    3. Перен. Про людину: рухливий, метушливий, невсипущий.

  • етилнафтиламін

    Етилнафтиламін — органічна сполука, похідна нафталіну, де один атом водню в нафталіновому ядрі заміщений на аміногрупу (-NH₂), а інший — на етильний радикал (-C₂H₅); використовується як проміжний продукт у синтезі барвників, лікарських засобів та інших хімічних речовин.

  • глинище

    1. Місце, де добувають глину; глиняний кар’єр.

    2. Велика кількість глини, скупчення глини на якомусь місці.

    3. Застаріле або діалектне позначення гончарної майстерні, де виробляють посуд з глини.

  • вертко

    1. Швидко, спритно, зручно обертаючись, крутячись; моторно, жваво.

    2. Переносно: кмітливо, дотепно, з винахідливістю (про мислення, відповіді тощо).

  • вернигора

    Вернигора — персонаж української народної казки, могутній велетень-горовик, який має силу перевертати гори.

    Вернигора — символ могутності та непереборної сили, що використовується в українській фразеології та художніх творах.

    Вернигора — власна назва географічних об’єктів (наприклад, гори, скелі) в Україні, що походить від однойменного казкового персонажа.

  • верткий

    1. Який легко й швидко повертається, обертається, рухається в різних напрямках; повороткий, рухливий.

    2. Спритний, жвавий, меткий у рухах; моторний.

    3. Переносно: непостійний, несталий у поглядах, вчинках; легковажний.

  • вернений

    1. (діал.) Такий, що має відношення до Верни, Верного — народної назви села Вербівка на Черкащині, або до його мешканців.

    2. (діал.) Уживається як складова частина народної назви рослини «вернена капуста» — гіркуша критмолиста (Lactuca serriola).