Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “глина” — м’яка, пластична осадова гірська порода, що використовується в гончарстві та будівництві.
2. Власна назва (прізвище), зокрема відома носійка — українська поетеса, перекладачка та громадська діячка Ліна Костенко (Ліна Василівна Костенко, у дівоцтві — Глинка).
Приклад 1:
I тому, що Глинка великий композитор, i мiсто не мiсто, i огнi не огнi, сумно, тоскно, радiсно… I знову сумно… Чи тут, чи там, чи десь цвiркун точить крильцями… А коли вистукував цвiркун (тодi прийшов вечiр), Хая пiшла на балкон i через бильця перехилилась, щоб покликати: — Ка-арль!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 2:
24) Глинка Н.Л. Общая химия.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”