1. У великій кількості людей, серед натовпу; багатолюдно.
2. (переносне) Пишно, розкішно, з великою кількістю учасників (про святкування, урочистість тощо).
Словник Української Мови
1. У великій кількості людей, серед натовпу; багатолюдно.
2. (переносне) Пишно, розкішно, з великою кількістю учасників (про святкування, урочистість тощо).
1. Який має багато населення, густо заселений; багатолюдний.
2. Який відбувається за участі великої кількості людей; масовий.
1. (мед.) Пов’язаний з сечовим міхуром та черевною порожниною; що стосується одночасно сечового міхура та живота.
2. (анат.) Що описує анатомічне взаєморозташування або зв’язок між сечовим міхуром та стінкою живота.
1. (про людину) Такий, що відрізняється великою любов’ю до когось або чогось; сповнений глибокого, щирого почуття.
2. (переносне значення, поетичне) Такий, що виражає або відображає велику любов, ніжність, прихильність.
1. У фортифікації — відкрита ділянка місцевості перед фортечними спорудами, що простягається на відстань пострілу та зазвичай очищується від перешкод для кращого огляду та обстрілу.
2. У переносному значенні — сфера впливу, діяльності чи компетенції певної особи, організації або явища.
1. Засуджений, якого перевозять або переводять пішки з одного місця позбавлення волі до іншого, переважно для відбування покарання; той, хто перебуває на етапі (у 3-му значенні).
2. Застаріле: військовослужбовець, який супроводжує партію засуджених, арештованих або військовополонених під час їх переміщення етапом; конвойний.
1. (анат., мед.) Пов’язаний з сечовим міхуром, що стосується сечового міхура; міхуровий.
2. (біол., зоол.) Пов’язаний зі спеціальними порожнистими утвореннями у тварин або рослин, що мають вигляд міхурця, пухирця.
1. (у християнстві) почесний титул, що вживається перед іменем священнослужителя (зокрема священника, протоієрея) як ознака поваги до його сану.
2. (переносно) який викликає повагу, благоговіння; величний, гідний шанування.
1. Який має удачу, успіх у чомусь; такий, що йому щастить.
2. Який приносить удачу, щастя (про предмети, явища тощо).
1. Іспанський живописець доби бароко (1599–1660), один з найвизначніших майстрів портретного жанру в європейському мистецтві, придворний художник короля Філіпа IV; повне ім’я — Дієго Родрігес де Сільва-і-Веласкес.
2. Картина, створена цим художником (наприклад, “Меніни”, “Поклоніння волхвів”, “Венера перед дзеркалом”).
3. Музей, галерея, заклад чи інша установа, названа на честь художника Дієго Веласкеса.