• велелюдно

    1. У великій кількості людей, серед натовпу; багатолюдно.

    2. (переносне) Пишно, розкішно, з великою кількістю учасників (про святкування, урочистість тощо).

  • велелюдний

    1. Який має багато населення, густо заселений; багатолюдний.

    2. Який відбувається за участі великої кількості людей; масовий.

  • везикоабдомінальний

    1. (мед.) Пов’язаний з сечовим міхуром та черевною порожниною; що стосується одночасно сечового міхура та живота.

    2. (анат.) Що описує анатомічне взаєморозташування або зв’язок між сечовим міхуром та стінкою живота.

  • велелюбний

    1. (про людину) Такий, що відрізняється великою любов’ю до когось або чогось; сповнений глибокого, щирого почуття.

    2. (переносне значення, поетичне) Такий, що виражає або відображає велику любов, ніжність, прихильність.

  • гласи

    1. У фортифікації — відкрита ділянка місцевості перед фортечними спорудами, що простягається на відстань пострілу та зазвичай очищується від перешкод для кращого огляду та обстрілу.

    2. У переносному значенні — сфера впливу, діяльності чи компетенції певної особи, організації або явища.

  • етапник

    1. Засуджений, якого перевозять або переводять пішки з одного місця позбавлення волі до іншого, переважно для відбування покарання; той, хто перебуває на етапі (у 3-му значенні).

    2. Застаріле: військовослужбовець, який супроводжує партію засуджених, арештованих або військовополонених під час їх переміщення етапом; конвойний.

  • везикальний

    1. (анат., мед.) Пов’язаний з сечовим міхуром, що стосується сечового міхура; міхуровий.

    2. (біол., зоол.) Пов’язаний зі спеціальними порожнистими утвореннями у тварин або рослин, що мають вигляд міхурця, пухирця.

  • велебний

    1. (у християнстві) почесний титул, що вживається перед іменем священнослужителя (зокрема священника, протоієрея) як ознака поваги до його сану.

    2. (переносно) який викликає повагу, благоговіння; величний, гідний шанування.

  • везений

    1. Який має удачу, успіх у чомусь; такий, що йому щастить.

    2. Який приносить удачу, щастя (про предмети, явища тощо).

  • веласкес

    1. Іспанський живописець доби бароко (1599–1660), один з найвизначніших майстрів портретного жанру в європейському мистецтві, придворний художник короля Філіпа IV; повне ім’я — Дієго Родрігес де Сільва-і-Веласкес.

    2. Картина, створена цим художником (наприклад, “Меніни”, “Поклоніння волхвів”, “Венера перед дзеркалом”).

    3. Музей, галерея, заклад чи інша установа, названа на честь художника Дієго Веласкеса.