Словник Української Мови
1. В астрономії — послаблення світла небесних тіл при проходженні через земну атмосферу або міжзоряне середовище внаслідок поглинання та розсіювання.
2. В біології та екології — повне зникнення, вимирання виду або популяції живих організмів.
3. В оптиці та спектроскопії — зменшення інтенсивності світлового потоку при його проходженні через речовину.
4. В хімії — властивість речовини поглинати світло певної довжини хвилі, що використовується для кількісного аналізу.
1. Дія за значенням дієслова “вижбурити” — процес різкого, швидкого викидання рідини, газу або сипкої речовини під тиском через вузький отвір.
2. (у техніці) Технологічний процес видавлювання розплавленого матеріалу (наприклад, полімеру) через формуючий отвір (філеру) для отримання виробів або напівфабрикатів постійного поперечного перерізу.
1. Дія за значенням дієслова “вижарювати” — процес тривалого нагрівання (переважно металу) у високотемпературних печах для видалення газів, домішок або досягнення певних фізико-хімічних властивостей матеріалу; відпал.
2. У технології харчових продуктів — процес тривалого нагрівання (наприклад, тваринних жирів) з метою видалення води, стерилізації та отримання прозорої рідини.
Гаммагексан — технічна назва ізомеру гексану (C₆H₁₄), відомого в систематичній номенклатурі як 3-метилпентан; безбарвна легкозаймиста рідина, що застосовується як розчинник та компонент для синтезу в органічній хімії.
1. Здатність бачити, сприймання зору; зір.
2. Те, що бачиться, уявляється; образ, картина, що постає перед очима або в уяві.
3. Надприродне явище, образ або подія, що є предметом релігійного, містичного сприйняття; примара, привид.
4. Перен. Мрія, ідеал, уявлення про бажане майбутнє.
1. (у філософії, логіці) Пов’язаний з обсягом поняття, що стосується класу предметів, які позначаються цим поняттям; об’ємний. Протилежне — інтенсіональний (що стосується змісту поняття).
2. (у лінгвістиці) Пов’язаний з екстенсіоналом, тобто з реальним предметом або класом предметів, на які вказує мовний вираз (наприклад, ім’я або словосполучення).
1. (техн.) Пристрій або механізм, призначений для відокремлення, вилучення певних частин із загальної маси, потоку чи суміші; сепаратор.
2. (біол., мед.) Орган, тканина або клітина, що продукує та виводить специфічні речовини (наприклад, секрет, гормони, токсини); секреторний орган.
3. (хім.) Пристрій або речовина, що використовується в лабораторній практиці для ізоляції, очищення чи концентрування певного компонента з розчину або суміші.
1. Дія за значенням дієслова “виділяти” — відокремлення, відбір частини від цілого, призначення для особливих цілей.
2. (у біології, фізіології) Процес вироблення та вивільнення організмом певних речовин (наприклад, секретів, гормонів, поту).
3. (у хімії, техніці) Процес утворення та відокремлення речовини (у вигляді газу, осаду тощо) в результаті фізичної або хімічної реакції.
4. (переносне) Дія, спрямована на те, щоб зробити щось помітним, надати особливого значення; акцентування, підкреслення.
1. Математична функція, що є узагальненням поняття факторіала на комплексні числа (за винятком цілих недодатних чисел); позначається грецькою літерою Γ.
2. У фізиці — один з типів випромінювання, що є потоком фотонів з дуже високою енергією (гамма-квантів).
1. (в астрономії) Пов’язаний з екстинкцією (ослабленням світла небесних тіл при проходженні через міжзоряне середовище або атмосферу Землі); властивий їй.
2. (в біології, палеонтології) Пов’язаний з екстинкцією (вимиранням видів, родів, родин живих організмів); властивий їй, що стосується вимирання.