Словник Української Мови
Буква
1. Здатність бачити, сприймання зору; зір.
2. Те, що бачиться, уявляється; образ, картина, що постає перед очима або в уяві.
3. Надприродне явище, образ або подія, що є предметом релігійного, містичного сприйняття; примара, привид.
4. Перен. Мрія, ідеал, уявлення про бажане майбутнє.
Приклад 1:
І мав він дар викликати видіння і вогонь, повергати ниць і підносити, показувати інші світи, виривати язики, полоскати чорні роти, повні чорної брехні, холодною, що морозить не піднебіння, але й кров у жилах, водою з інших джерел, з тих, що на високостях, десь там під Сивулею чи під скалою Кавказу у стіп Прометея… Вже давно замовк, десять разів зблід і десять разів зашарівся червоною трояндою, а зал невгавав, бив свої інтеліґентські руки, щоб ледача кров бризнула… …Блідий, нічим не вражаючий від першого погляду Іван Драч мусив знайти сили, щоб не збліднути у тіні своїх попередників. Його поезія в його читанні нагадувала цілий ряд несамовитих візій.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Ще одна правка у тому самому житії перетворює риторичний оборот “и бяше видѣти” на видіння, яке дійсно бачили деякі “достойні люди”. LIV Молитва св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”