Словник Української Мови
1. (в астрономії) Пов’язаний із залежністю між сонячною активністю та атмосферним тиском на Землі; такий, що стосується впливу Сонця на баричні процеси в атмосфері.
2. (в метеорології) Стосуючийся методу прогнозування погоди, заснованого на аналізі зв’язку між атмосферним тиском та сонячною радіацією.
1. Психічний розлад або сексуальна девіація, що полягає в одержанні задоволення від таємного спостереження за оголеними або тими, хто займається сексом, іншими інтимними діями, не знаючи про це.
2. (У ширшому значенні) Прагнення, потяг до підглядання за приватним, інтимним життям інших людей без їхньої згоди та відома.
Розділ біології, що вивчає закономірності розвитку зародка (ембріона) тваринних і рослинних організмів від моменту запліднення до народження або виходу з яйця (у тварин) або до проростання (у рослин).
Втішність — властивість за значенням прикметника «втішний»; здатність давати втіху, заспокоєння, приносити полегшення у горі або стражданні.
1. Напрям у сучасній архітектурі, що ґрунтується на принципах максимального використання сонячної енергії та природного освітлення в будівлях, з урахуванням їх орієнтації, форми, конструкції та вибору матеріалів для енергозбереження та створення комфортного середовища.
2. Сонячна архітектура; архітектурне проектування та будівництво, головним завданням якого є пасивне (через архітектурно-планувальні рішення) та активне (через технічні системи) використання енергії сонця.
1. Стосовний до ембріології — науки про зародковий розвиток організмів; властивий ембріології.
2. Пов’язаний з дослідженням або вивченням ембріонів, їх будови та розвитку.
Втішниця — жіноча форма від слова “втішник”, що означає особу, яка втішає, заспокоює, надає моральну підтримку в горі або пригніченому стані; утішителька.
Втішниця — заст. назва жіночої особи, яка займалася розвагами, жартами та веселощами при дворі князя чи магната; потішниця.
Втішниця — рідк. жіноча форма до “втішник” у значенні: та, хто стверджує, доводить істинність чогось; засвідчувачка.
1. Той, хто втішає, заспокоює когось у горі, нещасті; той, хто приносить втіху.
2. (заст.) Той, хто розважає, тішить, потішає інших; потішник.
3. (реліг.) У християнстві — одна з назв Святого Духа (Духа Святого), що втішає та підкріплює віруючих.
Спеціалізоване технічне обладнання, призначене для перетворення сонячної енергії в інші види енергії (переважно теплову або електричну), а також для її використання; сукупність приладів і механізмів гелиотехнічної установки.
Ембріолог — науковець, фахівець у галузі ембріології, який вивчає закономірності розвитку зародка (ембріона) тваринних і рослинних організмів.