Словник Української Мови
Геленін — біологічно активна речовина, алкалоїд, що міститься в рослині чемериці (Veratrum), яка має сильну токсичність і застосовується в медицині (переважно ветеринарній) та фармакології.
Геленін — застаріла назва для алантолактону, діючої речовини, виділеної з кореня девятисилу високого (Inula helenium), що має антисептичні та протигельмінтні властивості.
1. Властивість всезнавця; абсолютне, безмежне знання всього, що існує, повна обізнаність у всіх галузях.
2. (У філософії та релігії) Атрибут божества, абсолютного розуму або ідеального духу, що передбачає одночасне та безпосереднє знання всього минулого, теперішнього та майбутнього.
3. (У фантастиці, міфології) Надприродна здатність істоти чи артефакту знати будь-що без обмежень у часі та просторі.
1. Надмірна впевненість у власних знаннях, претензія на знання всього, зарозумілість у сфері інтелекту.
2. Рідко вживається як синонім до “енциклопедичність” — надзвичайно широкі, всебічні знання.
Геленологофобія — патологічний, ірраціональний страх перед усім, що пов’язане з наукою, науковими поняттями, термінологією та логічними міркуваннями.
Еліпсометрія — оптичний метод дослідження поверхонь та тонких плівок, заснований на аналізі зміни стану поляризації світла при його відбиванні від досліджуваного зразка.
Людина, яка вважає себе обізнаною у всьому, має відповіді на будь-які питання та часто нав’язує свою думку, демонструючи удавану чи справжню ерудицію.
Персонаж, типова риса характеру або літературний образ такої людини.
1. Зменшувально-пестлива форма від імені Гелена (Олена).
2. (діал.) Назва білої лілії або іншої подібної квітки.
Людина, яка вважає себе надзвичайно обізнаною, має відповіді на всі питання та прагне демонструвати свою ерудицію, часто настирливо та беззастережно.
Персонаж, типова фігура в літературі або фольклорі, що втілює риси зазначеної вище людини.
Оптичний прилад для вимірювання товщини тонких плівок та вивчення властивостей їх поверхні шляхом аналізу змін стану поляризації світла, відбитого від досліджуваного зразка.
1. Той, хто, на думку оточуючих, знає все або має надзвичайно широкі знання в різних галузях; ерудована, вчена людина.
2. (У переносному значенні, іронічне або несхвальне) Людина, яка вважає себе такою, що знає все, і впевнено висловлюється з будь-якого питання; всезнайко.