Словник Української Мови
1. Який має форму еліпса; овальний.
2. Стосунний до еліпса, властивий йому; той, що описує еліпс або відбувається по еліптичній траєкторії.
3. У мовознавстві: стосунний до еліпсису, такий, що має пропуск, випускання елементів мовлення, які легко відновлюються з контексту.
Геланор — власна назва персонажа з давньогрецької міфології, легендарний цар Аргоса, син (або онук) Сфенела, який добровільно поступився престолом прибульцю Данаю.
Геланор — власна назва (ім’я) персонажа з творів жанру фентезі, часто використовується для позначення ельфів, чарівників або інших міфічних істот.
1. Зменшувальна форма до слова “врізка” — невеликий вріз, неглибоке вдавлення або вирізана ділянка на поверхні чогось.
2. (У поліграфії) Невеликий, часто декоративний, відступ або виріз у блоці тексту, що утворює порожнину для вставки іншого елемента (наприклад, ілюстрації, заголовка).
3. (Розм.) Про невеликий, вузький куток землі, що врізається в чужу територію або між іншими ділянками.
Геландит — власна назва села в Україні, у складі Білоцерківського району Київської області.
1. Дія за значенням дієслова “врівноважувати”; надання рівноваги, зрівноваження, урівноваження.
2. (у техніці, фізиці) Процес усунення або зменшення динамічної нерівноваги обертових деталей машин і механізмів шляхом додавання або зняття маси.
3. (переносно) Приведення до стану гармонії, злагоди, узгодженості; збалансування.
1. Стилістична фігура (або синтаксична конструкція) в мовленні, при якій один або кілька членів речення, легко відновлюваних з контексту, пропускаються для надання вислову динамічності, стислості або експресивності (наприклад: “Він — до магазину, а я — додому”).
2. У математиці та геометрії — замкнута крива (овал), яка є перерізом конуса площиною або множина точок на площині, сума відстаней від кожної з яких до двох заданих точок (фокусів) є сталою величиною.
3. У друкарській справі та типографіці — знак у вигляді трьох крапок (…), що вживається для позначення перерви в мовленні, незакінченості думки або пропуску в цитаті.
Врівноваженість — властивість за значенням прикметника «врівноважений»; стан стійкої психологічної рівноваги, спокою, здатність контролювати емоції та зважено приймати рішення.
Врівноваженість — збалансованість, гармонійне співвідношення між частинами чого-небудь, наприклад, у конструкції, художньому творі тощо.
1. Замкнута плоска крива, яка утворюється перетином конуса площиною, що перетинає всі його твірні, або геометричне місце точок площини, сума відстаней від кожної з яких до двох заданих точок (фокусів) є сталою величиною.
2. Овальна або видовжена кругла форма, що нагадує таку криву.
3. У мовознавстві — пропуск одного або кількох легко відновлюваних з контексту слів у реченні (наприклад, “Він пішов додому, а я — [пішов] на роботу”).
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Пруту, що протікає Івано-Франківською областю.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, на річці Гела.
3. Власна назва гірського потоку (річки) в Українських Карпатах, лівої притоки Чорної Тиси.
1. Дія за значенням дієслова “врівноважувати”; надання рівноваги, зрівноваження, урівноваження.
2. Стан, коли сили, впливи, якості тощо зрівноважені, урівноважені; збалансованість.
3. У техніці, фізиці — усунення або зменшення дії динамічних навантажень, що виникають через нерівномірність руху частин механізмів, обертання роторів тощо.
4. У психології — досягнення стабільного психічного стану, гармонії внутрішніх сил та емоцій.