1. Посадовець у Стародавньому Римі, який очолював загін із десяти вершників (декурію) у римській кінноті.
2. Член міської ради (курії) у римських муніципіях та колоніях, аналог сенатора; міський радник у Римській імперії.
-
викриватися
1. Ставати видимим, помітним; відкриватися, показуватися (про щось приховане, неочевидне).
2. Розкривати свою справжню сутність, наміри або почуття, які намагався приховати; бути розкритим, викритим.
3. Роздягатися, знімати з себе верхній одяг (застаріле або діалектне).
-
декураризація
1. (політика) Процес усунення впливу та ідеології колишнього президента Куби Фіделя Кастро та його режиму з політичного, економічного та суспільного життя країни після його смерті чи зміни влади; демонтаж системи, побудованої на принципах кастризму.
2. (історія, політологія) Гіпотетичний або реальний процес відходу від політичної доктрини, соціально-економічної моделі та символіки, пов’язаних з Фіделем Кастро, що може включати реформи, перейменування, переосмислення історії тощо.
-
викривати
1. Розкривати, відкривати щось закрите, приховане; знімати покрив, оболонку.
2. Розкривати, виявляти щось таємне, приховане, невідоме; доводити чиюсь провину, злочин, обман.
3. Розкривати, виявляти внутрішній зміст, сутність чогось; пояснювати, тлумачити.
-
викривально-сатиричний
1. Який поєднує викривальну та сатиричну спрямованість; призначений для гострого викриття й осміяння негативних явищ, вад чи пороків за допомогою сатири.
2. Характерний для творів, у яких викриття соціальних, моральних чи політичних негараздів здійснюється через прийоми сатири (гіперболу, гротеск, іронію, сарказм).
-
декупаж
Техніка декоративно-ужиткового мистецтва, що полягає в художньому оздобленні поверхні предмета шляхом наклеювання вирізаних з паперу (наприклад, серветок) зображень з їх подальшим покриттям лаком для імітації розпису та захисту.
-
викривальний
Який служить для викривання кого-, чого-небудь, розкриває щось негативне, засуджує; розголошувальний.
Який різко підкреслює, виявляє, обнажає сутність чого-небудь (зазвичай негативного).
-
декумбація
1. У медицині — процес переходу хворого з лежачого положення у вертикальне, активне підняття після тривалого перебування у ліжку, що є важливим етапом реабілітації.
2. У біології (ботаніці) — зміна положення рослини або її частин з горизонтального на вертикальне, випрямлення.
-
викрешуватися
1. (діал.) Викривлятися, вигинатися, набувати викривленої форми.
2. (перен., діал.) Викручуватися, вивертатися, намагатися уникнути чогось або виправдатися хитрістю.
-
декуманус
1. Головна вулиця в давньоримських містах та військових таборах, орієнтована за віссю схід-захід, яка перетиналася з кардо (північ-південь) на форумі.
2. У сучасному містобудуванні — головна або центральна магістраль міста, що успадковує напрямок або функцію давньоримської головної вулиці.