• делабіалізація

    Втрата або ослаблення губного артикуляційного компонента при вимові звуків, зокрема переходу лабіалізованих (огублених) голосних чи приголосних до неогублених.

  • делаборування

    1. (в історії) процес ліквідації, демонтажу або перепрофілювання великих промислових підприємств, зокрема металургійних заводів, що супроводжувався значним скороченням робочих місць та соціально-економічними наслідками для міста (зазвичай стосується міста Дніпро, колишнього Дніпропетровська).

    2. (переносно) масштабне скорочення або занепад промислового виробництва, інфраструктури чи кадрового потенціалу в окремому регіоні або галузі.

  • викривляти

    1. Робити кривим, надавати чомусь викривленої форми; згинати, перекривлювати.

    2. Перен. Неправильно, упереджено тлумачити, представляти факти, думки; спотворювати сенс, сутність чогось.

    3. Про обличчя, риси: робити неприродними, спотворювати гримасою, судорогами тощо.

  • декхолдер

    Власна назва компанії, що спеціалізується на розробці програмного забезпечення, зокрема на створенні інструментів для автоматизації та оптимізації бізнес-процесів, таких як системи управління проектами, планування ресурсів підприємства (ERP) або клієнтські відносини (CRM).

  • викривлено

    У спотвореній, перекрученій формі чи виразі; невірно, неправильно.

  • викривлений

    1. Який має викривлення, вигнутий, зігнутий, перекривлений; не прямий.

    2. Переносно: неправильний, спотворений, невірний.

  • декханин

    1. Мешканець села Декхани (або іншого населеного пункту з подібною назвою), що походить із цієї місцевості.

    2. (заст., іст.) Представник селянства, селянин; часто вживалося в західних регіонах України.

  • викривитися

    1. Набути кривої форми, зігнутися, перекоситися; деформуватися.

    2. Перен. Втратити правильність, природність, спотворюватися (про мову, думки, вчинки тощо).

    3. Розм. Зігнутися, скривитися (від болю, напруги тощо).

  • декурія

    1. У Стародавньому Римі — підрозділ кінноти чи вершників, що налічував десять чоловік і входив до складу турми.

    2. У Стародавньому Римі — колегія, об’єднання або корпорація з десяти осіб, що виконували певні громадські, релігійні або службові обов’язки (наприклад, колегія десяти суддів).

    3. У переносному значенні — невелика група, об’єднання людей; гурток, товариство.

  • викривити

    1. Надати чомусь кривої форми, зігнути, перекосити, спотворити.

    2. Переносно: неправильно зрозуміти, перекрутити, спотворити зміст, сутність чогось (наприклад, думку, факт).

    3. Розмовне: викликати гримасу, перекосити обличчя (від болю, зневаги тощо).