Древослів

Словник Української Мови

декуріон

[dɛkurion] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Посадовець у Стародавньому Римі, який очолював загін із десяти вершників (декурію) у римській кінноті.

  2. (Історія) –

    Член міської ради (курії) у римських муніципіях та колоніях, аналог сенатора; міський радник у Римській імперії.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. декуріон, р. декуріона, д. декуріонові, з. декуріона, о. декуріоном, м. декуріоні, к. декуріоне

Більше записів