Словник Української Мови
Буква
1. Фізіологічний стан, спричинений тривалою відсутністю або недостатністю їжі, що супроводжується відчуттям гострої потреби в їжі та ослабленням організму.
2. Масове явище, соціальне лихо, що характеризується тривалим недокармлюванням широких верств населення, призводить до виснаження, хвороб та смерті.
3. Переносно: сильне бажання, потяг до чого-небудь, настільки інтенсивний, що нагадує фізичну потребу (наприклад, духовний голод, голод знань).
Приклад 1:
А що ж ми мали тута — голод їсти? Прийшли купці, купили, та й уже.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Не бойсяз g богом легко тебѣ будет несть голод, жажду, холод, жар, безсонницу, кровокаплющія раны и самый етрах смертный и гаразда легоче, нежели без его противное сему, да уразумѣеш, сколь сильная природа. Сіе воинское горе в богом тебѣ будет во сто раз пріятнѣе рангов и доходов твоих.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
«Закони Ману» освячували дитячі шлюби та багатодітність, що забезпечувало відтворення населення в умовах жахливої смертності через війни, голод та епідемії (навіть на початку XX ст. середній вік індійця ледве досягав 21 року).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”