Древослів

Словник Української Мови

  • глотити

    1. Швидко та жадібно ковтати їжу або питво, роблячи при цьому голосні звуки.

    2. Переносно: поглинати, поглинати щось у великій кількості або з величезною інтенсивністю (наприклад, про повітря, воду, знання).

    3. Рідко вживане значення: заковтувати, вдихати (наприклад, пил, дим).

  • денонсація

  • деномінація

  • глотизація

    1. У фонетиці: процес перетворення звичайного приголосного звука на гортанний зімкнений приголосний (глотальну змичку [ʔ]), що часто відбувається внаслідок редукції або випадання голосних.

    2. У лінгвістиці: загальна назва процесів, пов’язаних із діяльністю гортані (глотиса) під час мовлення, зокрема глотальна змичка або гортанний призвук.

  • деномінатив

  • глоталізований

    1. (у фонетиці) Про звук, вимову: що супроводжується одночасним зближенням кореня язика та задньої частини піднебіння (глотки), що надає звуку специфічного тембру; утворений із додатковою артикуляцією в глотці.

    2. (у лінгвістиці) Про приголосний звук: що артикулюється з одночасною додатковою гортанною артикуляцією, наприклад, напруженим зближенням або стисненням голосових звязок.

  • денниця

  • денник

  • глотальний

    1. (анат., лінгв.) Пов’язаний з глоткою, що стосується глотки; горловий.

    2. (лінгв.) Про звук мови: що утворюється в глотці шляхом стиснення або зближення кореня язика зі стінками глотки (наприклад, арабські приголосні).

  • глось

    Глось — власна назва села в Україні, розташованого в Бродівському районі Львівської області.