Значення
- (Лінгвістика) –
(у фонетиці) Про звук, вимову: що супроводжується одночасним зближенням кореня язика та задньої частини піднебіння (глотки), що надає звуку специфічного тембру; утворений із додатковою артикуляцією в глотці.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Про приголосний звук: що артикулюється з одночасною додатковою гортанною артикуляцією, наприклад, напруженим зближенням або стисненням голосових звязок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. глоталізований, р. глоталізованого, д. глоталізованому, з. глоталізованого, о. глоталізованим, м. глоталізованім, к. глоталізований