Словник Української Мови
1. Здатність матеріалів, виробів або конструкцій зберігати свої механічні властивості та не руйнуватися під дією високих температур.
2. Технологічна характеристика металу, сплаву, кераміки тощо, що визначає їхню стійкість до окиснення та деформації при сильному нагріванні.
1. Релігійний рух у Російській імперії, заснований наприкінці XVIII століття, що передбачав об’єднання частини старообрядців (старовірів) з Російською православною церквою на умовах збереження ними дорадянських обрядів та церковно-слов’янських богослужбових книг за визнання церковної юрисдикції Синоду та імператора.
2. Офіційна назва релігійної організації (єдиновірців), що виникла внаслідок цього руху та існувала в Російській імперії, а пізніше в СРСР.
Єдиновірний — історичний релігійний термін, яким у Російській імперії XIX — початку XX століття називали представника старообрядництва (старовіра), який визнавав юрисдикцію Російської православної церкви та зберігав дорадянські обряди за умови прийняття священнослужителів від офіційного Синоду.
Єдиновірний — прибічник або член єдиновірства (єдиновір’я) — особливого церковного руху та парафіяльної структури в лоні Російської православної церкви, створеної для возз’єднання старообрядців з офіційною церквою шляхом компромісу в обрядових питаннях.
1. Здатний витримувати високі температури, не руйнуючись і не втрачаючи своїх властивостей; вогнетривкий, жароміцний.
2. У техніці: призначений для роботи в умовах сильного нагріву; термостійкий.
Єдиновірка — жінка, яка сповідує єдиновірство, тобто належить до старообрядницької громади, що перебуває в єдності з Російською православною церквою при збереженні дораскольних (старообрядницьких) обрядів.
Єдиновірка — жінка, яка є послідовницею релігійного руху або течії, що визнає лише одну, певну форму віровчення (у ширшому, не історично-церковному значенні).
Жаромі́цність — властивість залізобетонних конструкцій зберігати міцність та цілісність під час пожежі протягом певного нормативного часу; вогнестійкість.
Жаромі́цність — у техніці та будівництві: здатність матеріалу, виробу або конструкції протистояти високій температурі (нагріванню) без руйнування та з втратою міцності не більше допустимої межі.
1. Особа, яка сповідує ту саму релігію або віросповідання, що й інші; однодумець у релігійних питаннях.
2. (іст.) Послідовник єдиновірства — течії в старообрядництві, що визнавала юрисдикцію Російської православної церкви та зберігала дораскольні (дониконівські) обряди.
1. (заст.) Який має міцну, сильну будову; міцно збудований, міцний.
2. (перен., заст.) Про людину: міцного тілобудови, кремезний; сильний, витривалий.
Який має необмежену, виключну владу в якійсь сфері, державі чи організації; самовладний, самодержавний.
Який стосується єдиновладдя як форми правління або принципу управління.
1. Рід рослин родини жовтецевих (Ranunculus), що включає трав’янисті рослини з переважно жовтими квітками, часто отруйні; жовтець, лютик.
2. Народна назва деяких видів рослин роду жовтець (Ranunculus), зокрема жовтеця їдкого (Ranunculus acris).