1. Власна назва села в Україні, розташованого в Охтирському районі Сумської області.

2. Власна назва річки в Україні, правої притоки Ворскли, що протікає територією Сумської області.

1. (діал.) Довга, вузька смуга землі, поле подовгастої форми.

2. (діал.) Довга, незграбна людина; довгій.

3. (діал.) Довга, глибока калюжа або вимоїна на дорозі.

1. (у фінансах) грошова сума або матеріальна цінність, яку одна особа чи організація зобов’язана повернути іншій; позика, борг.

2. (переносно) обов’язок, моральний борг перед кимось або чимось.

1. Дія за значенням дієслова “довбати” — руйнування, розбивання чогось твердого ударними рухами гострого або важкого предмета.

2. Переносно — набридливе, одноманітне повторення одних і тих самих дій, слів або думок; тужливе, нав’язливе говоріння про щось.

3. Розм. Тривале, наполегле та детальне вивчення, розбір або обговорення якоїсь теми, часто з відтінком важкості або нудьги.

1. Той, хто довбає щось; те саме, що довбач.

2. Прізвисько мешканців села Довбні на Івано-Франківщині.

3. Рід викопних тварин ряду приматів, що жив у пліоцені; представник цього роду (вид Dolbnia getica).

1. Рідкісний вид жука-вусача (Monochamus sutor), що мешкає в хвойних лісах та має вусики, які перевищують довжину тіла.

2. Розмовна назва для великого дерев’яного цвяха або кілка.

3. Переносно, грубо-просторічно — про повільного, нерозумного, тупого чоловіка; дурень, тупиця.

1. Великий дерев’яний молот, колотушка, довбанка, якою забивають кілки, розбивають каміння або щось подібне.

2. Переносно: про повільного, незграбного, нерозумного або тупого чоловіка; дурня, тупицю.

1. Рідкісний вид грибів роду мухомор (Amanita), що має характерну довбасту (борозенчасту) поверхню шапки, зокрема мухомор щетинистий (Amanita echinocephala).

2. Заст. або діал. Те саме, що довбанка — видівка, посудина (переважно для рідин), видовбана з цільного шматка дерева.

3. Перен., розм. Про людину з обмеженим розумом, тупу, нетямущу; довбня.

1. Прізвисько козака, який під час походу ніс довбню (великий дерев’яний молот) для забивання кілків під табір та виконував інші господарські роботи в обозі; обозний козак.

2. Заст. Той, хто довбав, виробляв дерев’яні посудини, човни тощо за допомогою долота, тесла; тесляр, бондар.

3. Перен., розм. Про тупого, нездарного, нетямущого або настирливо-нудного людину; бевзь, дурень, недотепа.

1. Великий дерев’яний молот, довбач, колотушка, якою забивають кілки, розбивають каміння або товчуть щось у ступі.

2. Розм. Про високу, дужу жінку або дівчину грубоватої статури.

3. Заст. Військова чи поліцейська гармата, мортира (зазвичай великого калібру).

4. Заст. Великий дзвін, дзвіниця.