довбиш

1. Прізвисько козака, який під час походу ніс довбню (великий дерев’яний молот) для забивання кілків під табір та виконував інші господарські роботи в обозі; обозний козак.

2. Заст. Той, хто довбав, виробляв дерев’яні посудини, човни тощо за допомогою долота, тесла; тесляр, бондар.

3. Перен., розм. Про тупого, нездарного, нетямущого або настирливо-нудного людину; бевзь, дурень, недотепа.

Приклади вживання

Приклад 1:
Довбиш був багатий чоловік; він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином. В самому кутку того яру блищав маленький Довбишів ставочок.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |