Древослів

Словник Української Мови

  • донжуанство

    1. Поведінка, характерна для донжуана — чоловіка, схильного до легковажних любовних пригод, постійної зміни об’єктів залицяння та завоювання жіночих сердець без серйозних намірів.

    2. Схильність до систематичного зваблення жінок, пов’язана з бажанням досягти любовної перемоги та підтвердити свою чоловічу привабливість, часто без глибоких почуттів.

    3. У переносному значенні — надмірна, демонстративна та непостійна зацікавленість у чомусь, схильність часто змінювати захоплення або об’єкти інтересу.

  • калабуха

    1. (діал.) Велика, незграбна, груба або неохайна річ, предмет; теж про щось безладно зроблене, невдале.

    2. (діал., перен.) Неповоротка, незграбна, груба або неохайна людина.

    3. (діал.) Великий шматок хліба, пирога тощо; паляниця, коровай.

    4. (діал.) Верхня тепла одіж (частіше про коротке пальто на ваті або хутрі).

  • йодоацетилен

    Йодоацетилен — органічна сполука, похідна ацетилену, в якій один атом водню заміщений на атом йоду; представник галогенпохідних ацетилену, що має формулу IC≡CH.

  • донжуан

    1. Чоловік, який схильний до легковажних любовних пригод, залицяльник, спокусник жінок; волокита.

    2. (Заг.) Герой однойменної поеми Дж. Байрона, а також персонаж багатьох літературних та музичних творів, що втілює тип такого чоловіка.

  • калабаш

    1. Сухий плід рослини з роду горлянка (Lagenaria), який після видалення м’якоті використовується як посудина для води, їжі або як декоративний предмет.

    2. Музичний інструмент африканського походження у вигляді порожнистої тикви з натягнутими на неї дзвіночками, брязкальцями або намистинами, що створюють звук при потрясінні.

    3. Традиційна південноафриканська люлька для куріння, що виготовляється з порожнистої деревини або тикви.

  • йодоацетанілід

    Йодоацетанілід — органічна сполука, похідне ацетаніліду, в якій один з атомів водню в бензольному кільці заміщений на атом йоду; використовується в органічному синтезі.

  • донжон

    1. Головна, найвища та найміцніша вежа в середньовічному замку, що слугувала останнім укріпленим пунктом оборони та житлом феодала.

    2. У фортифікації — центральна, самостійна оборонна споруда, останній опорний пункт захисту (від фр. donjon).

  • калабатина

    1. (діал.) Товста, незграбна палиця, булава акий важкий ціпок.

    2. (перен., розм.) Неповоротка, незграбна людина.

    3. (перен., розм.) Важка, незручна робота або справа.

  • калабас

    1. Посудина з висушеного плоду горлянкового гарбуза (Lagenaria siceraria), яку традиційно використовують для пиття мате або як декоративний предмет.

    2. Назва самого плоду рослини з роду горлянкових гарбузів, що вирощується спеціально для виготовлення таких посудин.

    3. (У розширеному вжитку) Невеликий дерев’яний, керамічний або металевий посуд для напоїв, що імітує форму традиційного калабаса.

  • донеччанин

    1. Мешканець або уродженець міста Донецька.

    2. Мешканець або уродженець Донецької області.