• бурякокопач

    1. Сільськогосподарський знаряддя для механізованого викопування (збиральництва) коренеплодів буряка з ґрунту.

    2. Робітник, який займається ручним або механізованим викопуванням буряка під час збирання врожаю.

  • бурякокомбайн

    Спеціальна сільськогосподарська машина, призначена для одночасного збирання (копання) цукрових буряків, очищення їх від ботви та землі, а також складання в купу або завантаження в транспортний засіб.

  • бурякозбирання

    1. Збирання врожаю буряків (переважно цукрових) як завершальний етап їх вирощування; бурякоприбирання.

    2. Період, сезон, коли проводиться збирання врожаю буряків.

  • буряковод

    1. Фахівець з вирощування буряка (переважно цукрового), агроном або робітник, зайнятий у цій галузі рослинництва.

    2. Власник або орендар землі, на якій культивується буряк; бурякар.

  • буряковиння

    1. Технологічна операція збирання буряка, що полягає у викопуванні коренеплодів із землі, відрізанні ботви та складанні у валки або контейнери.

    2. Період (сезон) проведення таких робіт у сільському господарстві, зазвичай восени.

    3. Місце, де зосереджено зібраний буряк або де проводяться роботи з його збирання.

  • буряк

    1. Коренеплід однорічної або дворічної трав’янистої рослини родини амарантових, з товстим м’ясистим коренем, який має темно-бордове забарвлення, широко використовується в їжу, для виробництва цукру та як кормова культура.

    2. Рослина (Beta vulgaris), що дає такий коренеплід, з листям, що часто вживається у їжу як овоч.

    3. У розмовній мові — про людину з дуже червоним, набряклим обличчям (зазвичай через хворобу, сп’яніння або сильне збудження).

  • буря

    1. Сильний, швидкий вітер, що супроводжується зливами, грозами, іноді градом або снігопадом, і може мати руйнівний характер.

    2. Переносно: бурхливе, інтенсивне проявлення чого-небудь (почуттів, подій, суспільних явищ).

    3. (у спеціальному вживанні) Рідкісне поєднання метеорологічних явищ, що призводить до різкого погіршення погоди з сильним вітром, опадками та грозами.

  • бурштин

    1. Напівдорогоцінний камінь органічного походження, викопна смола хвойних дерев, зазвичай прозора або напівпрозора, від світло-жовтого до червонувато-коричневого кольору, що використовується для виготовлення ювелірних прикрас та художніх виробів.

    2. Місто в Україні, районний центр у складі Івано-Франківської області, розташоване на річці Гнила Липа.

    3. (переносно) Колір, відтінок, що нагадує природний бурштин; теплий золотисто-жовтий або медовий колір.

  • бурш

    1. (іст.) Студент вищого навчального закладу, переважно університету, у Західній Європі (зокрема в Німеччині, Австрії, Швейцарії) у XIV–XIX століттях; часто член студентської корпорації, що відрізнявся особливим кодексом честі, традиціями та формою одягу.

    2. (перен., заст.) Молодий, недосвідчений, зарозумілий юнак, часто з претензіями на інтелектуальність або аристократизм поведінки.

  • бурчимуха

    Бурчимуха — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.