Біодіагностування — це комплекс методів дослідження та оцінки стану живого організму, його органів, тканин або біологічних рідин з метою виявлення порушень, захворювань, визначення їх причин або контролю за функціонуванням.

Біодіагностування — це процес встановлення діагнозу на основі біологічних показників, таких як рівень гормонів, активність ферментів, наявність специфічних білків, антитіл або генетичних маркерів у зразках, взятих від пацієнта.

Біодіагностування — це галузь медицини, біотехнології та лабораторної справи, що займається розробкою та практичним застосуванням біологічних тестів і систем для ранньої діагностики, прогнозування перебігу хвороби та моніторингу лікування.

1. Розділ біології та медицини, що займається розробкою та застосуванням методів виявлення та ідентифікації живих організмів, їхніх частин або продуктів життєдіяльності для наукових, медичних, екологічних чи санітарних цілей.

2. Сукупність методів та процедур для встановлення стану біологічної системи (організму, популяції, екосистеми) на основі аналізу біологічних маркерів, наприклад, для оцінки забруднення навколишнього середовища за допомогою біоіндикаторів.

3. У медицині — комплекс методів діагностики захворювань, що ґрунтуються на аналізі біологічних матеріалів (кров, тканини тощо) з використанням біохімічних, мікробіологічних, імунологічних та молекулярно-генетичних досліджень.

Біодомішка — власна назва української компанії, що спеціалізується на виробництві та продажу екологічних засобів для дому та особистої гігієни, зокрема біорозкладних миючих засобів, мила та подібної продукції.

Біодозиметр — прилад для вимірювання дози іонізуючого випромінювання, принцип дії якого заснований на реєстрації біологічних змін у спеціальних об’єктах (наприклад, у насінні, бактеріях, тканинах), спричинених опроміненням.

Біодозиметр — біологічний об’єкт (клітини, тканини, організм), який за ступенем викликаних у ньому опроміненням змін дозволяє оцінити величину дози поглиненого випромінювання.

1. Кількість біологічно активної речовини (наприклад, лікарського засобу, вітаміну, гормону), необхідна для досягнення певного фізіологічного або лікувального ефекту в організмі.

2. У радіобіології — кількість іонізуючого випромінювання, що викликає визначену біологічну реакцію в об’єкті (наприклад, еритему шкіри у людини), використовується для калібрування апаратури та оцінки ступеня опромінення.

Біологічно активна добавка до їжі — спеціально виготовлений продукт, що містить концентрати природних (або ідентичних природним) біологічно активних речовин, призначений для вживання одночасно з їжею або введення до складу харчових продуктів з метою покращення харчування, корекції та профілактики порушень обміну речовин, підтримки функцій організму, але не є лікарським засобом.

У побутовому розумінні — будь-яка додаткова речовина природного походження (вітаміни, мінерали, екстракти рослин тощо), що споживається окремо або в складі продуктів для збагачення раціону певними корисними компонентами.

Біоднозначність — властивість біологічної системи, коли однаковий генетичний код, сигнал або фактор середовища завжди призводить до однієї й тієї ж, чітко визначеної, реакції, стану або результату розвитку, незалежно від зовнішніх умов або контексту.

Біоднозначність — у біології розвитку та генетиці: принцип, за якого певний ген, білковий фактор або молекулярний сигнал має єдину, строго детерміновану функцію або викликає конкретний, незмінний ефект у клітині чи організмі, що виключає варіативність інтерпретації.

1. Послідовник біодинамічного методу сільського господарства — органічного напряму, заснованого на антропософських принципах Рудольфа Штайнера, що передбачає розгляд ферми як єдиного живого організму та використання спеціальних препаратів для обробки ґрунту і рослин.

2. Спеціаліст у галузі біодинаміки — розділу біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, клітин та органів, а також механізми біологічних процесів з точки зору законів фізики.

1. Напрямок у сільському господарстві, що розглядає ферму чи сад як єдиний живий організм, і застосовує органічні методи обробітку ґрунту та вирощування рослин, часто узгоджуючи роботи з місячними циклами та космічними ритмами.

2. Розділ біології та біомеханіки, що вивчає закони руху та механічні властивості живих організмів, їх тканин і органів під впливом зовнішніх і внутрішніх сил.

1. Розпад, руйнування хімічних сполук (органічних речовин, полімерів, забруднювачів тощо) під дією живих організмів, переважно мікроорганізмів (бактерій, грибів), а також їхніх ферментів.

2. Природний процес розкладання матеріалів органічного походження (наприклад, харчових відходів, паперу, деревини) на простіші складові внаслідок діяльності мікроорганізмів, що є важливою частиною біогеохімічних циклів у природі.

3. У технології та екології — властивість матеріалів (біопластику, упаковки) піддаватися розкладанню мікроорганізмами в навколишньому середовищі за певних умов (температура, вологість, наявність кисню) на безпечні для природи речовини (воду, діоксид вуглецю, біомасу).