Базалуччя — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області; історична назва населеного пункту Базар (нині село в Народицькій селищній громаді Коростенського району Житомирської області).

1. (діал.) Те саме, що базалія — ароматична однорічна рослина родини глухокропивових з пахучим листям, що використовується як приправа; базилік.

2. (власна назва) Рідкісне українське прізвище.

1. (лінгв.) Умовна назва фонетичної зміни в українській мові, при якій голосні звуки [о] та [е] в закритому складі (тобто перед складовим приголосним) перейшли в [і]: *нос* → *ніс*, *мед* → *мід*; також — закон відкритого складу, що пояснює цю історичну чергування голосних.

2. (іст.) Назва одного з основних фонетичних процесів (законів), що сформував систему голосних фонем давньоукраїнської мови приблизно в XIV–XV століттях; назва походить від характерних прикладів цієї зміни: *база* → *біза*, *вовк* → *вівк*, *лук* → *люк*, *кіт* → *кіт* (де [о] збереглося перед наступним складом з [і]).

1. У комп’ютерних технологіях та програмуванні — типова помилка при індексації масивів або колекцій даних, коли програміст використовує для звернення до елемента невірний початковий індекс (наприклад, 1 замість 0 або навпаки), що призводить до отримання некоректних даних або аварійного завершення програми.

2. У формальній логіці та математиці — логічна хиба (парадокс), що виникає через неоднозначність у виборі базового (початкового) еталону або точки відліку для нумерації, класифікації чи порівняння об’єктів.

1. Основа, фундамент, опора чогось; те, на чому будується, розвивається щось інше.

2. Спеціально обладнана територія, комплекс споруд і установ, що служать місцем розташування, постачання та обслуговування військових частин, експедицій, промислових підприємств тощо (наприклад: військова база, авіабаза, база відпочинку).

3. Склад, місце для зберігання товарів, сировини або матеріалів (наприклад: продовольча база, складська база).

4. У економіці — сукупність засобів виробництва та ресурсів, необхідних для розвитку галузі чи народного господарства (наприклад: енергетична база, сировинна база).

5. У інформатиці — організована сукупність даних, зібраних і зберіганих в електронному вигляді для подальшого пошуку та обробки (наприклад: база даних).

6. У хімії — речовина, що вступає в реакцію з кислотою з утворенням солі; луга.

7. У спорті — певний пункт або місце, яке повинен торкнутись гравець для зарахування очка (наприклад, у бейсболі, лапті).

8. У геометрії — сторона трикутника або іншої фігури, що приймається за основу для вимірювань (наприклад, основа трикутника).

1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Коростенському районі Житомирської області.

2. (від англ. base — основа) У комп’ютерних технологіях — скорочена розмовна назва бази даних або інформаційної бази.

3. (від англ. base — основа) У хімії та техніці — розмовне позначення основи, речовини з протилежними до кислоти властивостями.

4. У військовій справі — скорочене позначення військової бази (місця дислокації, пункту матеріально-технічного забезпечення).

1. Властивість за значенням прикметника “бажаний”; стан, коли щось є бажаним, потрібним, приємним або привабливим для когось.

2. У лінгвістиці (термін) — категорія, що виражає ставлення мовця до змісту висловлювання як до бажаного, можливого або навіть нереального; одна з модальних категорій, що часто реалізується через спосіб дієслова — бажаний спосіб (оптатив).

1. (історичне) Назва польської срібної монети, карбованої за короля Сигізмунда III Вази (1587–1632 рр.), вартістю в 10 грошів; згодом — загальна назва різних іноземних монет (переважно німецьких та польських), що перебували в обігу на українських землях у XVI–XVII століттях.

2. (переносне, заст., рідко) Гроші, грошова одиниця, монета взагалі.

1. Почуття, яке виражає прагнення, намір або потребу чогось отримати, зробити, досягти; внутрішнє тяжіння до об’єкта або дії.

2. Прохання, вимога, воля, що виражається кимсь; те, що хтось бажає, просить.

3. У граматиці — спосіб дієслова, що виражає можливість, умовність або бажаність дії (вживається переважно в термінологічному значенні: дієслівний *спосіб*).

Бажа — власна назва річки в Україні, ліва притока Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.