• алкоксіалкілування

    1. Хімічна реакція, в якій алкоксигрупа (залишок спирту, -OR) вводиться в органічну молекулу шляхом заміщення атома водню або іншого залишку на алкільну групу, що містить алкоксильний фрагмент; різновид алкілування.

    2. Процес одержання етерів (алкілалкілових ефірів) шляхом взаємодії алкоголятів з алкілгалогенідами або іншими алкілювальними агентами.

  • алконост

    1. У слов’янській міфології та давньоруській книжній традиції — чарівна райська птаха з людським обличчям, що символізує радість і насолоду; часто зображується з квіткою або сувоєм у руках.

    2. У давньоруському мистецтві та іконографії — один з різновидів зображень райських птахів-сирин, що має жіночу подобу та вінець на голові.

  • алла

    1. Власна назва богині родючості та землеробства в давніх семітських народів, зокрема у фінікійців та арабів доісламського періоду, яку шанували також у Стародавній Греції та Римі; часто ототожнювалася з богинею Афродітою (Венерою).

    2. У мусульманській традиції — одна з форм імені Аллах, що використовується переважно в складних іменах (наприклад, Абдулла — “раб Аллаха”).

    3. Жіноче особове ім’я, поширене в українському та інших слов’янських середовищах, етимологічно пов’язане з західноєвропейським іменем Алла, яке може мати різне походження (германське, грецьке, арабське).

  • аллах

    1. В ісламі — єдиний Бог, Творець світу та верховна надприродна істота, якій поклоняються мусульмани; арабське слово, що означає “Бог”.

    2. У вжитку мусульман — власна назва Бога, що часто вживається в молитвах, релігійних текстах та повсякденному мовленні замість займенників або інших імен.

  • алло

    1. Розмовне вигукування, яким переважно починають розмову по телефону, щоб привернути увагу співрозмовника або перевірити зв’язок.

    2. Уживається як вигук для звернення уваги на себе в усному спілкуванні, часто з відтінком легкого докору або здивування.

  • аллод

    1. У середньовічній Західній Європі — земельна власність, що перебувала у повному і спадковому володінні феодала (родини) і не обтяжувалася будь-якими умовними повинностями чи обмеженнями з боку вищого сеньйора, на відміну від феоду (бенефіцію).

    2. У широкому історико-правовому сенсі — повна приватна власність на землю, що виникла з общинного землеволодіння германських племен.

  • алмаатинець

    1. Мешканець або уродженець міста Алмати (колишня назва — Алма-Ата) у Казахстані.

    2. Уроженець Алматинської області Казахстану.

  • алмазик

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “алмаз”: маленький або невеликий за розміром алмаз, діамант.

    2. Переносно: про щось або когось дуже цінного, дорогого, блискучого або чудового, що викликає захоплення (наприклад, про дитину, кохану людину, унікальний витвір мистецтва тощо).

    3. (у ботаніці, розм.) Народна назва деяких рослин з яскравими, блискучими квітками або листям, що нагадують блиск коштовного каменя.

  • алкіной

    1. У давньогрецькій міфології — цар феаків, син Навсіфоя, батько Навсікаї, який прихистив Одіссея після кораблетрощі та допоміг йому повернутися на Ітаку.

    2. Переносно — щедрий, гостинний та чуйний господар, притулок для когось.

  • алкінол

    Алкінол — органічна сполука, яка одночасно містить ацетиленову (трійну) зв’язок (-C≡C-) та гідроксильну групу (-OH) у своїй молекулі; поєднує властивості алкінів та спиртів.