Словник Української Мови
1. (у геології) що стосується аміктиту — глинистої гірської породи, яка утворилася в умовах холодного клімату з дрібнозернистих відкладень на дні прісних водойм, часто містить лінзи та прошарки льоду.
2. (у палеокліматології) що характеризує або належить до довготривало мерзлої (крижаної) водойми, яка не тане протягом усього року.
1. (хімія) Застаріла назва пентану — насиченого вуглеводню з п’ятьма атомами карбону в молекулі (C₅H₁₂), що є складовою частиною бензину.
2. (хімія) Загальна назва радикалу (залишку) пентану (C₅H₁₁–), що входить до складу складніших органічних сполук, наприклад, амілового спирту.
Аміламін — власна назва лікарського засобу, що є комбінацією амінофталугідразіду та метамізолу натрію, який застосовується як знеболювальний та протизапальний препарат.
Амілбромід — хімічна сполука, бромід амілу, що застосовується в органічному синтезі та може використовуватися в медицині як седативний засіб.
Амілгалогенід — органічна сполука, похідна амілу (пентану), в якій один або кілька атомів водню заміщені на атом галогену (фтору, хлору, брому, йоду); представник класу алкілгалогенідів.
Амілйодид — хімічна сполука, йодистий аміл, органічний йодид, що є похідним амілового спирту, де атом гідрогену заміщений на йод; зазвичай безбарвна рідина з різким запахом, що застосовується в органічному синтезі.
Хімічний термін, що позначає органічну сполуку, яка містить у своєму складі дві різні вуглеводневі групи: амільну (пентанільну, C₅H₁₁–) та метилову (CH₃–). Наприклад, амілметиловий етер.
Амілнатрій — органічна сполука, органометалічний реагент, що є похідною натрію, з хімічною формулою C₅H₁₁Na; застосовується в органічному синтезі як сильна основа та нуклеофіл для отримання інших сполук.
1. Стосовний до амілоетилу — хімічної сполуки, що поєднує аміл (пентан) та етил, або до продуктів на його основі.
2. У хімічній промисловості — властивий амілоетиловому спирту (пентанолу), що використовується як розчинник або сировина для синтезу.