Значення
- (Історія) –
У середньовічній Західній Європі — земельна власність, що перебувала у повному і спадковому володінні феодала (родини) і не обтяжувалася будь-якими умовними повинностями чи обмеженнями з боку вищого сеньйора, на відміну від феоду (бенефіцію).
- (Юриспруденція) –
У широкому історико-правовому сенсі — повна приватна власність на землю, що виникла з общинного землеволодіння германських племен.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аллод, р. аллода, д. аллодові, з. аллода, о. аллодом, м. аллоді, к. аллод