Боген — власна назва німецького міста Bogen, розташованого в землі Баварія.

Боген — власна назва історичної області в Німеччині, колишнього графства в Священній Римській імперії, що знаходилася на території сучасної Баварії.

Боген — власна назва річки в Австрії, правої притоки Дунаю.

Боген — у техніці та промисловості (від нім. Bogen — «дуга», «вигин») — застаріла назва дуги, вигнутого елемента, згину; може вживатися у складі технічних термінів для позначення деталей або явищ подібної форми.

1. Назва наукової дисципліни, що вивчає культуру, мову, літературу, історію та суспільне життя чеського народу; чеська філологія як галузь славістики.

2. Сукупність творів мистецтва, літератури та наукових праць, присвячених Чехії та чеській культурі.

1. Слово або вираз, запозичений з чеської мови, або мовна особливість, що виникла під її впливом у іншій мові.

2. Характерна риса, звичай або культурна особливість, властива чеському народу, зокрема мешканцям Богемії (історичної чеської області).

3. (У мистецтві) Стиль або художній прийом, що наслідує або відтворює чеські національні мотиви, звичаї чи колорит.

1. Стиль життя, поведінка, світогляд, характерні для богеми — середовища творчої інтелігенції (митців, письменників, акторів), для яких властиві вільні, часто нерегламентовані звичаями суспільства форми побуту, праці та спілкування, прагнення до самовираження, екстравагантність у вбранні та манерах.

2. Відстороненість від практичних, матеріальних проблем, повсякденних клопотів; світська, легковажна поведінка, що імітує спосіб життя творчої богеми.

1. Титул правителів Монгольської імперії (Юань) та деяких монгольських ханів у XIII–XIV століттях, що вживався переважно в китайських джерелах; також особа, що мала цей титул.

2. Історична назва імператора Китаю, що вживалася в українській та російській діловій та літературній мові XVI–XIX століть (від монгольського «богдо-хан» — «священний хан»).

1. Мінерал класу силікатів, водний силікат кальцію та алюмінію, що належить до групи цеолітів; названий на честь українського геолога Євгена Богдановича.

2. Рідкісний мінерал, який зустрічається у вигляді дрібних кристалів або волокнистих агрегатів білого, рожевуватого або безбарвного кольору; формується в гідротермальних умовах.

1. Назва породи великої рогатої худоби молочно-м’ясного напряму, виведеної в Україні шляхом схрещування сірої української худоби з швейцарською та монбельярдською породами; характеризується рудою або червоною мастю зі світлими відмітинами.

2. Розмовна назва жінки або дівчини на ім’я Богдана.

3. Історична назва грошової одиниці (карбованця), карбованої за часів гетьмана Богдана Хмельницького в середині XVII століття.

1. Історичний стан, соціальний прошарок або діяльність лицарів-воїнів (богатирів) у Київській Русі та козацькій Україні, що передбачали військову службу, участь у походах та захист землі.

2. Сукупність морально-етичних якостей, властивих богатирю: мужність, сила духу, відвага, шляхетність, готовність до самопожертви заради високої мети.

3. У переносному значенні — видатний, героїчний вчинок або поведінка, що викликає повагу та захоплення своєю сміливістю та величчю.

1. Герой давньоруських билин та українських народних дум, могутній воїн, що відзначається надзвичайною фізичною силою, мужністю та доблестю, захисник рідної землі від ворогів і чудовиськ.

2. Переносно: людина міцної статури, великої фізичної сили; силач, велетень.

3. У зоології: народна назва великого жука-вусача з родини вусачів (Cerambyx cerdo).

Богасаун — власна назва міста в індійському штаті Джамму та Кашмір, розташованого в Гімалаях.

Богасаун — власна назва льодовика в Гімалаях, розташованого в індійському штаті Уттаракханд.