богатирство

1. Історичний стан, соціальний прошарок або діяльність лицарів-воїнів (богатирів) у Київській Русі та козацькій Україні, що передбачали військову службу, участь у походах та захист землі.

2. Сукупність морально-етичних якостей, властивих богатирю: мужність, сила духу, відвага, шляхетність, готовність до самопожертви заради високої мети.

3. У переносному значенні — видатний, героїчний вчинок або поведінка, що викликає повагу та захоплення своєю сміливістю та величчю.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |