Словник Української Мови
1. Суб’єкт господарювання (фізична або юридична особа), який виробляє товари в невеликих обсягах, часто з використанням власної сировини, ручної праці або малих виробничих потужностей, і зазвичай реалізує їх безпосередньо споживачам або через невеликі торговельні точки.
2. У ширшому значенні — виробник, чия діяльність характеризується невеликими масштабами виробництва та обігу товарів, що протиставляється великому промисловому виробництву.
1. Мешканець або уродженець міста Капкану (нині місто Джанкой в Автономній Республіці Крим).
2. Заст. В’язень, ув’язнений (від назви в’язниці “Капкан” у місті Капкани).
1. (географія) Височина в Українських Карпатах, розташована на північний захід від села Пилипець, частина вододільного хребта між річками Теребля та Ріка; одна з вершин масиву Полонина Боржава.
2. (географія) Гора (1337 м) в Українських Карпатах, розташована на північний захід від села Пилипець, найвища вершина однойменної височини та всього масиву Полонина Боржава.
1. Пристрій для механічного захоплення та утримання тварин, звичайно з двох зубчастих дуг, що зімкнуті під дією пружної пружини.
2. Переносно: небезпечна ситуація, хитра пастка або обставини, з яких важко вибратися.
3. Застаріла назва артилерійського снаряда типу картечі, що розривався в повітрі або при ударі об землю.
1. Рідкісне діалектне позначення для качки (переважно в західних регіонах України).
2. Власна назва (топонім) невеликої річки в Україні, лівої притоки річки Стрий (басейн Дністра), що протікає у Львівській області.
1. Дрібні, незначні предмети, речі або явища; те, що не має великої цінності або значення.
2. Збірно про дрібних, невеликих за розміром тварин або комах.
3. Зневажливо або з презирством про людей, які не мають вагомого становища, впливу; нікчемні, незначні особи.
1. Стосовний до капища, властивий йому; такий, що належить до капища.
2. Присвячений язичницькому божеству; такий, що використовується при здійсненні язичницьких обрядів.
1. Місце для поклоніння язичницьким богам у давніх слов’ян та інших народів; язичницький храм, святилище.
2. Переносно: про будь-яке місце, де зосереджено щось негативне, шкідливе або гріховне (наприклад, розпусти, злочинності).
1. Властивість за значенням прикметника “дрібносортний”; належність до дрібного сорту, низька сортність (у класифікації товарів, продуктів, сировини тощо).
2. Збірний термін для позначення товарів, продукції або сировини дрібного, низького сорту.
1. Невелика католицька каплиця, капличка, часто прибудована до костелу або розташована окремо.
2. Застаріла назва для будь-якої невеликої християнської молитовної споруди (каплиці).