Словник Української Мови
Буква
1. Пристрій для механічного захоплення та утримання тварин, звичайно з двох зубчастих дуг, що зімкнуті під дією пружної пружини.
2. Переносно: небезпечна ситуація, хитра пастка або обставини, з яких важко вибратися.
3. Застаріла назва артилерійського снаряда типу картечі, що розривався в повітрі або при ударі об землю.
Приклад 1:
Кознь есть ловкая машина, напримѣр, ков, пругло, капкан, западня, сѣть, вентер, верша, еллински — строфа, сирѣчь увертка, вертушка й протчая. У архитектонов и нынѣ нѣкая машина именуется латински сарег, сирѣчь козел.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Підступ є спритна машина, наприклад засідка, іильце, капкан, пастка, сіть, ятір, верша, по -грецьки – строфа, тобто заверетка, вертушка тощо. У архітекторів і нині якась машина називається по -латині caper, тобто ко -ісл.
— Тютюнник Григорій, “Вир”