1. Місце для поклоніння язичницьким богам у давніх слов’ян та інших народів; язичницький храм, святилище.
2. Переносно: про будь-яке місце, де зосереджено щось негативне, шкідливе або гріховне (наприклад, розпусти, злочинності).
капище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Просили у нього по смерті кращого місця в пеклі і дощів або заспокоєння непогоди, котрого найбільше капище було, як свідчить Длугош, у Гнєз- дні. Церера – богиня землі – дарувальниця всякого збіжжя, яку вони звали Маржана.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: іменник (однина) |