Словник Української Мови
1. Мікроскопічні грибки (переважно родини Saccharomycetaceae), що викликають бродіння вуглеводних речовин і широко використовуються в хлібопекарстві, виноробстві, пивоварінні тощо.
2. Харчовий продукт у вигляді пастоподібної маси, брусків або порошку, що містить живі клітини цих грибків і застосовується для виготовлення тіста, квасу, пива.
3. Перен. Рушійна сила, активний початок, що викликає інтенсивний розвиток, пожвавлення чого-небудь (наприклад, суспільних процесів).
Капорес — власна назва села в Україні, розташованого в Овруцькому районі Житомирської області, на річці Норинь.
1. Біохімічний процес, за якого дріжджові грибки або бактерії перетворюють органічні сполуки (найчастіше цукри) на спирт, вуглекислий газ та інші продукти, що супроводжується виділенням енергії; бродіння.
2. Технологічна операція у виробництві хліба, тіста або напоїв, що полягає у внесенні дріжджів у субстрат для ініціювання процесу бродіння.
3. Переносно — стан підвищеної активності, оживлення, інтенсивного розвитку подій або процесів.
1. Жіночий або дитячий головний убір, зазвичай зимовий, що щільно облягає голову та зав’язується під підборіддям, часто з вухами або спущеними на плечі полотнищами.
2. Частина деяких видів форменого одягу (наприклад, у медичних працівників), що являє собою пришитий до коміра або відкладний капюшон.
3. Рідкий або напіврідкий корм для свійських тварин, птиці, що готується з подрібнених зернових, овочів, відходів харчової промисловості тощо.
1. Кондитерський виріб із дріжджового тіста, зазвичай з додаванням родзинок, цукатів, горіхів, часто глазурований або посипаний цукровою пудрою.
2. Будівельний матеріал у вигляді легких пористих блоків, виготовлених на основі цементу, піску та дріжджів, що використовувався в минулому.
3. Рід грибів (Saccharomyces) або бактерій, що викликають бродіння; дріжджі.
1. (військ.) Фортифікаційна споруда для ведення флангового вогню по противнику, що зазвичай розташовується в сухому рові перед фортом або в проміжках між фортами; також приміщення всередині фортеці для захисту гарматного розрахунку.
2. (іст.) У фортецях XVI–XIX століть — кам’яна або цегляна споруда з бійницями, призначена для оборони фортечного рову та внутрішнього простору фортеці.
1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської та Хмельницької областей.
2. (рідко) Загальна назва для кореня, кореневища або підземної частини рослини, що має потовщення, бульбоподібну або каплеподібну форму.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “древо” або “дерево”, що вживається переважно в поетичній мові, літературних текстах або фольклорі для позначення невеликого дерева, часто з відтінком любовного, шанобливого ставлення.
2. (у спеціальному контексті) Дрібні дрова, тріска, луска, тонкі поліна або гілки, призначені для розпалювання чи топива (наприклад, у печі, каміні).
Капокоміко — власна назва українського комедійного проєкту, створеного у форматі коротких гумористичних скетчів, які публікуються на відеохостингу YouTube.
Капокоміко — творче об’єднання (команда), що є автором та виконавцем однойменного комедійного проєкту.
Властивість за значенням прикметника “дрібчастий”; подрібненість, роздробленість на окремі, часто несуттєві частини.