дрівця

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “древо” або “дерево”, що вживається переважно в поетичній мові, літературних текстах або фольклорі для позначення невеликого дерева, часто з відтінком любовного, шанобливого ставлення.

2. (у спеціальному контексті) Дрібні дрова, тріска, луска, тонкі поліна або гілки, призначені для розпалювання чи топива (наприклад, у печі, каміні).

Приклади вживання

Приклад 1:
Для рідної неньки борзо дрівця рубаються!… — О, простибіг же тобі, синку! — кажуть неня, скоро почули вогонь у печі.
— Невідомий автор, “197 Vibrani Povisti Iurii Fied Kovich”

Частина мови: іменник (True) |