1. Будівля для богослужінь у бурят-монголів, буддійський храм.
2. Назва села в Україні, зокрема в Одеській області.
-
каптурник
1. Рід птахів родини тиранових, поширений у Південній Америці, представники якого мають характерний чуб на голові, що нагадує каптур (наукова назва: Hymenops).
2. Рід комах родини пильщиків, личинки яких живуть у спільних гніздах-каптурах з шовкоподібної павутини (наукова назва: Neurotoma).
-
дуга
1. Крива лінія, що є частиною кола або іншої кривої, а також будь-який предмет, що має таку форму.
2. У математиці: частина кривої лінії, обмежена двома точками.
3. Деталь упряжі у вигляді зігнутої дерев’яної чи металевої палиці, що з’єднує дишло з оглоблями та через яку передається тягове зусилля від шиї коня.
4. Електрична дуга — електричний розряд у газі, що супроводжується яскравим світінням і високою температурою.
5. У географії: витягнута, дугоподібна форма рельєфу або лінія на карті (наприклад, островна дуга).
6. У спорті (гімнастиці): вправа або положення тіла, при якому воно вигинається назад, утворюючи криву лінію.
-
каптур
1. Головний убір, зазвичай м’який, що щільно прилягає до голови, часто з частиною, що прикриває шию або плечі, іноді з довгим кінцем (наголовником), який можна спустити на спину.
2. Частина одягу (наприклад, куртки, плаща, светра), що прикріплена до коміра і призначена для натягання на голову замість окремого головного убору.
3. У техніці — захисний або ізоляційний чохол, кожух, оболонка, що має форму, схожу на головний убір (наприклад, каптур витяжної труби).
4. У зоології — рухливий шкірястий виріст над головою у деяких плазунів (наприклад, у хамелеонів).
-
дувал
1. Високий глинобитний мур навколо селищ, садиб або полів у Середній Азії, який служить для захисту від вітру, пилу та нападів.
2. Застаріла назва оборонного валу, земляного укріплення.
-
каптуватися
1. (діал.) Збиратися, накопичуватися у великій кількості, скупчуватися (переважно про рідину).
2. (перен., діал.) Збиратися, скупчуватися (про людей, тварин).
3. (перен., діал.) Набиратися сили, зосереджуватися (про почуття, думки).
-
дубітатив
Дубітатив — у лінгвістиці: граматична категорія дієслова, що виражає сумнів, непевність або припущення мовця щодо дії або стану; форма або конструкція, що передає модальність сумніву.
Дубітатив — у логіці та філософії: поняття, судження або висловлювання, що має характер сумніву, ймовірності або гіпотетичного припущення, на відміну від асерторичного (ствердного) чи аподиктичного (достовірного) судження.
-
каптувати
1. У техніці: з’єднувати, скріплювати кінці ременя, троса, ланцюга або інших гнучких елементів за допомогою спеціального пристрою (капту).
2. У морській справі та історичному контексті: закріплювати, зв’язувати канати (перліня) на судні.
3. Переносно, розмовне: закінчувати, припиняти якусь справу або діяльність.
-
каптування
1. Історичний термін, що позначає примусовий набір (вербування) до війська, особливо до козацьких полків, який здійснювався за наказом царської адміністрації на Лівобережній та Слобідській Україні в XVII–XVIII століттях.
2. У переносному значенні — примусова мобілізація або насильницьке залучення людей до якоїсь справи, організації.
-
дубіння
1. Процес обробки шкір сировини дубильними речовинами для надання їй м’якості, гнучкості та стійкості до вологи та гниття; вид хімічної обробки шкіри.
2. Розм. про сильне побиття, лупцювання когось.