Значення
- (Лінгвістика) –
Дубітатив — у лінгвістиці: граматична категорія дієслова, що виражає сумнів, непевність або припущення мовця щодо дії або стану; форма або конструкція, що передає модальність сумніву.
- (Філософія) –
Дубітатив — у логіці та філософії: поняття, судження або висловлювання, що має характер сумніву, ймовірності або гіпотетичного припущення, на відміну від асерторичного (ствердного) чи аподиктичного (достовірного) судження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дубітатив, р. дубітатива, д. дубітативові, з. дубітатив, о. дубітативом, м. дубітативі, к. дубітативе