1. Рідкісна назва картоплі (Solanum tuberosum) у західних регіонах України, зокрема на Гуцульщині.

2. Діалектна назва бульби (картоплі) як рослини або її їстівних бульб.

3. У ботаніці — невелика бульба, потовщений пагін, що слугує для вегетативного розмноження деяких рослин.

1. Збільшена, часто зневажлива форма від слова “бульба” — велика, перезріла або потворна картоплина.

2. Переносно — про щось велике, грубкувате, незграбне або про людину з товстою, округлою фігурою.

3. У ботаніці — розмовна назва потовщеного, м’ясистого підземного пагона чи кореня деяких рослин (наприклад, бульби), що має великі розміри або неправильну форму.

1. Розмовна назва представників білоруського народу, що походить від слова “бульба” (картопля) — традиційної сільськогосподарської культури та продукту харчування в Білорусі.

2. Історична назва учасників повстання 1863-1864 років на території сучасної Білорусі та Литви (так званих “каліновських”), яка вживалася в офіційній російській пропаганді того часу з певним зневажливим відтінком.

1. Невелика порожнина в рідині або твердій речовині, заповнена газом, повітрям або парою, що має кулясту або близьку до неї форму.

2. Тонка плівка рідини (наприклад, мильної), заповнена повітрям або газом, що утворює кулясту оболонку.

3. (перен.) Ізольоване, замкнене середовище, соціальна група чи економічне явище, що існує відокремлено від навколишніх процесів і реальності.

4. (фін., екон.) Штучно завищена, спекулятивна вартість активів (наприклад, на ринку нерухомості чи цінних паперів), яка значно перевищує їхню реальну вартість і загрожує різким падінням (наприклад, “фінансова бульбашка”, “спекулятивна бульбашка”).

5. (біол.) Невелика округла структура або утворення в тканинах організму, заповнена рідиною або газом (наприклад, в легенях).

1. Рідкісне прізвище українського походження, пов’язане з діалектним словом «бульба» (картопля) та можливо вказує на заняття предків — вирощування картоплі.

2. У мові історичних джерел — одна з назв для представників римо-католицького (переважно польського) населення на українських землях, що походить від польського «bulbasz» (той, хто їсть бульбу, картоплю).

1. У ботаніці: потовщена, м’ясиста підземна частина стебла деяких рослин (наприклад, бульбоцибулини), що слугує для накопичення поживних речовин та вегетативного розмноження.

2. У техніці та побуті: невелика порожниста металева або скляна кулька, частина приладу (наприклад, рівня, гіпсометричного термометра), що містить рідину (спирт, ртуть) або повітря і призначена для візуальної індикації (визначення рівня, температури).

3. У розмовній мові: пухирець, невелика округла випуклість, що утворюється на поверхні рідини, матеріалу або на шкірі (наприклад, від опіку).

1. Картопля, рослина родини пасльонових та її їстівні бульби.

2. Потовщена, м’ясиста частина кореня або стебла деяких рослин, що служить для накопичення запасних поживних речовин і вегетативного розмноження (наприклад, у гладіолуса, цикламена).

3. Перен. Опухлина, припухлість на тілі, що виникла від удару, укусу тощо.

1. (у ботаніці) Підземний потовщений пагін деяких рослин (наприклад, картоплі, тюльпана, цибулі), що слугує для накопичення поживних речовин та вегетативного розмноження.

2. (у медицині, анат.) Скорочена назва бульбоспинного мозку (продовговатого мозку) — відділу головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок.

3. (у техніці) Кулясте або циліндричне потовщення, опуклість на поверхні деталі, металевого виробу тощо.

4. (у морській справі) Обтічна виступаюча частина в носовій підводній частині сучасних великих суден, що покращує їхню ходовість.

1. Власна назва гідрологічного заказника загальнодержавного значення в Україні, розташованого в межах Одеської області; ландшафт являє собою унікальну водно-болотну систему з плавнями, озерами та лиманами в гирлі річки Когильник.

2. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі, на березі однойменного лиману.

1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Інгульця, що протікає територією Кіровоградської області.

2. Розмовна назва міста Новий Буг Миколаївської області, що походить від його розташування на річці Буг (Південний Буг).