бульба

1. Картопля, рослина родини пасльонових та її їстівні бульби.

2. Потовщена, м’ясиста частина кореня або стебла деяких рослин, що служить для накопичення запасних поживних речовин і вегетативного розмноження (наприклад, у гладіолуса, цикламена).

3. Перен. Опухлина, припухлість на тілі, що виникла від удару, укусу тощо.

Приклади вживання слова

бульба

Приклад 1:
Першими примітивно домести- кованими рослинами стали запозичені з Меланезії ямс, таро та лілійна бульба: їх почали культивувати вже з другої половини IV тис. до н. е. Результативність нового методу виробництва продуктів споживання швидко зростала, і вже за кілька століть на острові Хонсю з’явилися технології вирубно-вогневого та перелогового рільництва, а на відвойованих у лісів землях почали вирощувати жолудеві, фундук і горіх, їстівні каштани, дикий виноград і навіть деякі різновиди грибів. — Невідомий автор