Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісне прізвище українського походження, пов’язане з діалектним словом «бульба» (картопля) та можливо вказує на заняття предків — вирощування картоплі.
2. У мові історичних джерел — одна з назв для представників римо-католицького (переважно польського) населення на українських землях, що походить від польського «bulbasz» (той, хто їсть бульбу, картоплю).
Приклад 1:
Як же донесли до паль, тут скрутили їй вiрьовками руки i ноги гарненько; та вiрьовки i попродiвали у петлi, що на палях, та, пiдсунувши її вiрьовками угору, як плюснули разом у воду… Та, як каменюка, пiшла на дно, аж тiльки бульбашки забулькотiли!.. – Тягнiть назад, тягнiть!..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 2:
Білий, незагорілий тілом, з темним загаром лише по лікті, на обличчі й на шиї, він стояв серед бульбаш-кових каптурів, а вони чорніли ніби живими головами, впірнаючи та випірнаючи, обпливали його… Наливайко вийшов до одежі на берег. — Пане гетьмане!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”