Словник Української Мови
1. (ісп. Casa Real) Офіційна назва королівського двору, монаршої родини та їхніх установ у монархіях, зокрема в Іспанії; королівський дім.
2. (істор.) Назва державної скарбниці, королівської казни або фінансового відомства в деяких іспаномовних країнах, особливо в колоніальний період.
3. (перен.) Ужиткове позначення чогось розкішного, елітного або що асоціюється з королівським статусом (наприклад, мережа готелів або бренд).
1. Стародавні грецькі свята на честь бога Діоніса (Вакха), що супроводжувалися театральними виставами, музикою, хороводами та оргіастичними дійствами.
2. У давньогрецькому театрі — великі міські свята з організованими змаганнями трагічних та комічних поетів, що проводилися в Афінах та інших полісах під час Діонісій.
Спеціалізований пристрій або віконце для самостійного обслуговування, призначений для автоматизованої оплати послуг (наприклад, проїзду в громадському транспорті, паркування) або отримання готівки, зазвичай з функцією прийому банкнот і монет та видачі решти.
Розмовна назва банкомату (автоматизованого банківського терміналу), що використовується в побуті для позначення пристрою, через який здійснюються операції з готівкою.
1. Власне ім’я чоловічого роду, поширене в українській антропонімії, зокрема серед представників духовенства та митців.
2. (Діонісій) Ім’я кількох православних святих, зокрема Діонісія Радонезького (XIV ст.), засника та ігумена Троїце-Сергієвого монастиря.
3. (Діонісій) Ім’я давньогрецького бога виноградарства, виноробства, родючості та релігійного екстазу (відповідає римському Бахусові); центральна фігура орфічних та елевсінських містерій.
4. (Діонісій) Ім’я видатного давньогрецького поета та драматурга, одного з трьох (поряд з Есхілом та Софоклом) класиків давньогрецької трагедії.
5. (Діонісій) Ім’я відомого давньогрецького філософа-неоплатоніка (ІІ-І ст. до н.е.), який очолював Афінську школу.
1. Урбаністичний термін для позначення центральної частини міста, що характеризується найвищою щільністю населення, інтенсивною діяльністю та концентрацією установ, магазинів, розважальних закладів; синонімічний виразу «середина міста».
2. Власна назва центрального району або площі в багатьох містах Румунії та Молдови, що часто є історичним, адміністративним та культурним ядром населеного пункту.
1. У давньогрецькій міфології — бог родючості, виноградарства, виноробства та священного екстазу, син Зевса та смертної жінки Семели, один з дванадцяти олімпійських богів (також відомий під іменем Вакх у римській традиції).
2. Переносно — уособлення нестримної, оргіастичної стихії, творчого натхнення або екстатичного початку в мистецтві та житті.
1. Установа або її структурний підрозділ, що здійснює операції з прийому, видачі та зберігання грошових коштів (готівки), цінних паперів; місце, де проводяться такі операції.
2. Пристрій (механічний або електронний) для автоматичного продажу товарів (наприклад, квитків, напоїв) або обліку чого-небудь.
3. Застаріла назва скарбниці, державного фінансового органу.
Діонін — синтетичний лікарський засіб, похідний морфіну, що застосовувався у медицині як сильний знеболювальний та протикашльовий препарат.
Діонін — торговельна назва солі етилморфіну гідрохлориду, алкалоїду, отриманого з морфіну.
1. Патологічний процес у твердих тканинах зуба (емалі та дентині), що проявляється їхнім розм’якшенням і руйнуванням з утворенням порожнини (дірки); зубожер.
2. (у спеціальному значенні) Хвороба кісток, що характеризується їхнім розм’якшенням, руйнуванням і утворенням дефектів; кістковий туберкульоз.
1. У давньогрецькій міфології — титаніда, дочка Урана і Геї, мати Афродіти від Зевса, одна з океанід.
2. Один із природних супутників планети Сатурн, відкритий Джованні Кассіні в 1684 році.
3. Рід рослин родини вересових, що включає вічнозелені чагарники, поширені в Південній Африці.