Словник Української Мови
Діоктилфталат — хімічна сполука, ефір орто-фталевої кислоти та 2-етилгексанолу, що належить до групи фталатів; безбарвна масляниста рідина, яка використовується переважно як пластифікатор для надання полімерним матеріалам (особливо полівінілхлориду) гнучкості та м’якості.
Діоктилфталат — технічна назва однієї з найпоширеніших речовин у виробництві пластмас, відома також під абревіатурою ДОФ або міжнародним позначенням DEHP (Diethylhexyl phthalate).
Каріотаксономія — розділ систематики, що вивчає будову та властивості ядра клітини (каріотип) для класифікації організмів та встановлення їх еволюційних зв’язків.
Діоксопропадієн — хімічна сполука, циклопропанове похідне, що містить два атоми кисню у вигляді оксогруп; використовується в органічному синтезі як цінний будівельний блок або проміжний продукт.
1. (біол.) Пов’язаний з каріотаксономією — розділом систематики, що класифікує організми на основі особливостей будови їхніх ядер та хромосомного набору.
2. (біол.) Такий, що стосується вивчення та використання характеристик ядра клітини (каріотипу) для встановлення спорідненості та систематики організмів.
Хімічна сполука, що містить у своїй структурі дві оксогрупи (=O), пов’язані з атомом алюмінію; гіпотетичний або проміжний продукт, що може існувати в деяких хімічних процесах.
Каріосфера — у цитології: структура ядра клітини, що утворена його оболонкою та хроматином; просторово обмежена область, де відбуваються процеси, пов’язані з функціонуванням ядра.
Каріосфера — у ботаніці: центральна частина клітини в насіннєвих зачатках деяких рослин, де зосереджене ядро та органели, оточена вакуольною цитоплазмою.
Діоксим — хімічна сполука, похідна діоксину, що містить у своїй молекулі два атоми кисню, зв’язані з органічними радикалами; часто використовується як термін у фармакології та органічній хімії.
1. (біол.) Пов’язаний з каріосомою — щільною гетерохроматиновою ділянкою ядра клітини, що інтенсивно забарвлюється; властивий каріосомі.
2. (мед., вірусол.) Стосуючийся каріосоми — відносно стабільного утворення в ядрі клітини, що містить ДНК вірусу герпесу в латентній фазі інфекції.
1. (біол.) Щільне, компактне ядро клітини, що утворюється внаслідок конденсації хроматину, особливо в деяких одноклітинних організмах.
2. (цитол.) Тілесце у ядрі клітини, що інтенсивно фарбується та відповідає за синтез рибосомальної РНК; ядерце.
Хімічна сполука, що складається з двох атомів кисню та одного атома іншого елемента.
Назва конкретної хімічної речовини, що є таким з’єднанням (наприклад, діоксид вуглецю — CO₂, діоксид сірки — SO₂).