1. (біол.) Пов’язаний з каріотаксономією — розділом систематики, що класифікує організми на основі особливостей будови їхніх ядер та хромосомного набору.
2. (біол.) Такий, що стосується вивчення та використання характеристик ядра клітини (каріотипу) для встановлення спорідненості та систематики організмів.