Хімічна сполука, що складається з двох атомів кисню та одного атома іншого елемента.
Назва конкретної хімічної речовини, що є таким з’єднанням (наприклад, діоксид вуглецю — CO₂, діоксид сірки — SO₂).
Словник Української Мови
Буква
Хімічна сполука, що складається з двох атомів кисню та одного атома іншого елемента.
Назва конкретної хімічної речовини, що є таким з’єднанням (наприклад, діоксид вуглецю — CO₂, діоксид сірки — SO₂).
Приклад 1:
Через це згідно з правилами ІЮПАК не лише для складних речовин, а й для простих до назви елемента додається префікс, що вказує на кількість атомів елемента у молекулі, наприклад: Н — моногідроген; Н2 (НН) — дигідроген (водень), гідрид гідрогену; О — монооксиген; О2 (ОО) — діоксиген (кисень), монооксид оксигену; О3 — триоксиген (озон), діоксид оксигену ОО2, оксид оксигену (ІV); N — мононітроген; N2 (NN) — динітроген (азот), мононітрид нітрогену; Р4 — тетрафосфор, S8 — циклооктасульфур. У назвах простих речовин полімернокристалічної будови, наприклад В, С, Si, Gе, металів, префікси -числівники, як правило, відсутні.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 2:
Назва електронегатив ної частини бінарної сполуки по винна містити суфікс -ид (-ід), наприклад: Сs2О — оксид цезію; СsO2 — надпероксид (оксогенід) цезію; СsO3 — озонід цезію; 50 СаН2 — гідрид кальцію; Ag3N — нітрид триаргентуму; AgN3 — азид аргентуму (І); К2S — сульфід калію; SiCl4 — тетрахлорид силіцію; СО2 — діоксид карбону. 2.5 Бінарні гідрогенові сполуки Назви бінарних гідрогенових сполук у номенклатурі ІЮПАК можна будувати і звичайним чином, наприклад: LіН — гідрид літію; ВеН2 – дигідрид берилію; РН3 — тригідрид фосфору, СН4 — тетрагідрид карбону.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”
Приклад 3:
Для зазначення стехіометричних співвідношень у спо луках ІЮПАК пропонує 2 способи побудови назв: вживати відповідні префікси (грецькі числівники) або позначати ступінь окиснення електропозитивнішого елемента римськими цифрами (система Штока), наприклад: OCl 2 1+ — оксид дихлору, або оксид хлору (І); 2 4 OCl + — діоксид хлору, або оксид хлору (ІV); 3 6 OCl + — триоксид хлору, або оксид хлору (VІ); 62 6 OCl + — гексаоксид дихлору, або подвійний оксид хлору (VI); 72 7 OCl + — гептаоксид дихлору, або оксид хлору (VІІ). Таблиця 2.2 Взагалі існує 8 форм простих оксидів: У власне перокиснях — пероксидах Оксиген має формальний ступінь Ступінь окиснення або валентність елемента в оксиді Загальна формула оксиду Назва оксиду за методом числових префіксів Приклад оксиду Назва оксиду I R2O геміоксид N2O геміоксид нітрогену II RO монооксид NO монооксид нітрогену III R2O3 сесквіоксид N2O3 сесквіоксид нітрогену IV RO2 діоксид NO2 діоксид нітрогену V R2O5 геміпентаоксид N2O5 геміпентаоксид нітрогену VI RO3 триоксид CrO3 триоксид хрому VII R2O7 гемігептаоксид Mn2O7 гемігептаоксид мангану VIII RO4 тетраоксид RuO4 тетраоксид рутенію 52 окиснення “–1”: ( )(),(),(,,, )2,1( 5 )2,1( 4 )2,1( 32 1 2 1 22 1 2 −−−−−−−−− OCrOOSOONOOBaONaOH тощо).
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”