Словник Української Мови
Буква
1. У давньогрецькій міфології — титаніда, дочка Урана і Геї, мати Афродіти від Зевса, одна з океанід.
2. Один із природних супутників планети Сатурн, відкритий Джованні Кассіні в 1684 році.
3. Рід рослин родини вересових, що включає вічнозелені чагарники, поширені в Південній Африці.
Приклад 1:
Окремі згадки про давнє Закавказзя є в поемі Апол- лонія Родосського «Аргонавтика», у працях Геродота, Ксенофонта, Ктесія, Патрокла, Страбона, Таціта, Плутарха, Йосифа Флавія, Діона Кассія, Плінія Старшого, Птолемея та інших античних авторів. Джерелом історичних повідомлень про Стародавню Вірменію є також сирійська література (сирійці контактували з вірменами наприкінці античної доби — на порозі середньовіччя), грецька християнська література (Євсевій) та література вірмен (Мойсей Хоренський).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”