1. У математиці та фізиці — властивість об’єктів (наприклад, векторів, функцій, поліномів) бути майже ортогональними, тобто коли їх скалярний добуток або кореляція є дуже малою, але не строго дорівнює нулю.

2. У теорії сигналів та обробці даних — характеристика сигналів або кодів, які демонструють дуже низьку взаємну кореляцію, що дозволяє їх ефективне розділення, незважаючи на відсутність ідеальної ортогональності.

3. У ширшому сенсі — стан або відношення між двома сутностями, які є практично незалежними або не пов’язаними, хоча формально така незалежність не є абсолютною.

1. Біологічна або соціальна система, що за своєю структурою, функціонуванням або поведінкою нагадує живий організм, але не є ним у повному, класичному розумінні (наприклад, мурашник, біоценоз, деякі штучно створені системи).

2. У філософії та соціології — суспільство, держава або інша складна соціальна структура, що розглядається за аналогією з живим організмом, що має “органи”, “метаболізм” та цикл розвитку.

1. У математиці, зокрема в теорії оптимізації та математичному аналізі — властивість функції, графік якої на будь-якому відрізку лежить не вище від максимального значення на кінцях цього відрізка; функція, для якої множина її рівнів (множина точок, де значення функції не перевищує заданої константи) є опуклою.

2. У економіці та дослідженні операцій — аналогічна властивість цільових функцій або функцій корисності, що гарантує оптимальність локальних розв’язків у задачах оптимізації та спрощує їх аналіз.

Властивість електромагнітних хвиль (зокрема, міліметрового та субміліметрового діапазонів) поширюватися та фокусуватися аналогічно світловим променям у видимій частині спектру, що дозволяє застосовувати для них оптичні принципи та елементи (лінзи, дзеркала), попри те, що їх довжина хвилі значно більша.