Значення
-
У математиці та фізиці — властивість об’єктів (наприклад, векторів, функцій, поліномів) бути майже ортогональними, тобто коли їх скалярний добуток або кореляція є дуже малою, але не строго дорівнює нулю.
-
У теорії сигналів та обробці даних — характеристика сигналів або кодів, які демонструють дуже низьку взаємну кореляцію, що дозволяє їх ефективне розділення, незважаючи на відсутність ідеальної ортогональності.
-
У ширшому сенсі — стан або відношення між двома сутностями, які є практично незалежними або не пов’язаними, хоча формально така незалежність не є абсолютною.
Правопис та відмінювання
н. квазіортогональність, р. квазіортогональності, д. квазіортогональності, з. квазіортогональність, о. квазіортогональністю, м. квазіортогональності, к. квазіортогональносте