1. (у математиці, зокрема в теорії оптимізації та математичному аналізі) такий, що його область визначення та множина точок, для яких значення функції не перевищує заданого рівня, є опуклими множинами; властивість функції, що є узагальненням звичайної опуклості.
2. (у геометрії) такий, що наближений до опуклого, має обмежену неопуклість; напівопуклий.