1. (у математиці, теорії сигналів) такий, що має властивості, близькі до ортогональності, але не зовсім їй відповідає; умовно ортогональний, наприклад, про набір функцій або сигналів, які мають дуже малий, але не нульовий взаємний кореляційний зв’язок.
2. (у техніці, програмуванні) такий, що стосується взаємодії або залежності між компонентами системи, які є майже незалежними (ортогональними), але не повністю, що дозволяє спрощувати аналіз та проектування.