1. У математиці, зокрема в теорії оптимізації та математичному аналізі — властивість функції, графік якої на будь-якому відрізку лежить не вище від максимального значення на кінцях цього відрізка; функція, для якої множина її рівнів (множина точок, де значення функції не перевищує заданої константи) є опуклою.
2. У економіці та дослідженні операцій — аналогічна властивість цільових функцій або функцій корисності, що гарантує оптимальність локальних розв’язків у задачах оптимізації та спрощує їх аналіз.